Ответы
Ответ:
Кохання... Воно сильніше за смерть, вічне й завжди молоде. Воно в піснях і в душах. Йому акомпанують солов'ї, а часом і гармати. Та повсякчас — це одне з найсильніших і найкращих почуттів, на яке здатна людина.
Вся світова література — свідчення того, яке місце посідає це почуття в житті людей.
Кохання! Згадується безсмертний Шекспір... Згадуються й гуцульські Ромео та Джульєта, такі пісенні та прекрасні, хоч і трагічні почуття Івана й Марички (М. Коцюбинський, "Тіні забутих предків"), і велика любов Марусі Чурай, що "чолом сягала неба" (Ліна Костенко, "Маруся Чурай"), і світле кохання Лукаша і Мавки (Леся Українка, "Лісова пісня"). Але іноді це святе почуття спотворюється, стає якимось приземленим, навіть брутальним, як скажімо, стосунки того ж Лукаша з Килиною. Хоча взагалі пристрасть і ніжність можуть органічно зливатися, надаючи повноту щастя.
Подібне ми знаходимо і в поезії.
А я тебе кохати буду
За те, що не упала ти
Ні у потворну безвість бруду,
Ні у нудоту чистоти.