Ответы
Відповідь:
Рельєф материків і океанів тісно пов’язаний з будовою земної кори. Основними (найбільшими) формами рельєфу на материках і дні океанів є рівнини і гори.
Закономірності поширення форм рельєфу: великі рівнини приурочені до платформ, гори — до областей складчастості.
Рельєф материків формувався тривалий час. Періоди горотворення на ньому чергувалися з періодами менш активних рухів земної кори, коли гірські масиви руйнувалися зовнішніми процесами і перетворювалися на рівнини.
Гори -форми рельєфу, які піднесені на значну висоту відносно прилеглих рівнин і утворюються переважно під дією внутрішніх сил Землі і тому розташовані здебільшого в рухомих поясах на межах літосферних плит.
Нагір’я -це своєрідні форми рельєфу, що охоплюють окремі гірські хребти, міжгірні долини, невеликі рівнини. Вони становлять собою зруйновані гори, які пізніше тектонічними рухами були знову підняті на достатньо велику висоту .
Основною причиною різноманітності рельєфу є взаємодія внутрішніх і зовнішніх сил, що діють одночасно.
Внутрішні сили здебільшого створюють великі форми рельєфу.
Зовнішні сили (вивітрювання, робота вітру, текучих поверхневих і підземних вод, льодовиків, морського прибою) руйнують гірські породи. Продукти руйнування вони переносять з одних ділянок земної поверхні на інші, де відбувається їх відкладення і нагромадження. Зовнішні сили поступово перетворюють високі гірські хребти на горбисту місцевість.
Зміна рельєфу Землі відбувається неперервно. Змінюються обриси гір, їх висота, вирівнюються горби, заповнюються зниження. Навіть, хоча й дуже повільно, змінюються обриси материків.
Рельєф дна океанів -це результат рухів літосферних плит, які формують підводну окраїну материків, перехідну зону, ложе океану і серединно-океанічні хребти.
Рельєф дна Світового океану складається:
з материкової обмілини, або шельфу, материкового схилу й ложе океану, серединно-океанічних хребтів, жолобів.
Материкова обмілина має відносно рівну поверхню й незначний похил. Глибина материкової обмілини (шельфу) коливається в межах 200 м і позначаються на карті світло-голубим кольором.
Шельф укритий шаром осадових порід, що найтовщий у місцях, де річки впадають в океан
Материковий схил - це поверхня дна, перехідна від шельфу до ложа океану. Він вирізняється не тільки великим нахилом поверхні (до 15-20°), а й наявністю підводних каньйонів та інших форм рельєфу. З верхньої частини материкового схилу вниз переміщується багато осадових порід, які утворюють потужні товщі рихлого осаду в глибокому прогині материкового підніжжя. Середня глибина материкового схилу — від 200 до 2500 м.
Ложе океану- найглибша та найбільша за площею частина дна, укрита товстим шаром осадових гірських порід. У межах ложа океану трапляються підводні хребти, глибоководні рівнини та жолоби. У місцях розходження літосферних плит на дні океану утворюються серединно-океанічні хребти.
На дні океанів здіймаються величезні гірські споруди - серединно-океанічні хребти,які утворилися із застиглої лави в місцях розходження літосферних плит. Це- пояси сучасного гороутворення, які тягнуться на дні ланцюгами завдовжки десятки тисяч кілометрів і завширшки 800—3500 км. Висота хребтів перевищує 3000 м. Вони майже не мають осадових відкладів, отже, за віком дуже молоді. Поздовжньо серединно-океанічні хребти розсічені розломом земної кори -рифтовою долиною,це - глибока ущелина з крутими схилами завширшки близько 50 км. У цих місцях проходять межі літосферних плит. Це спричиняє землетруси і виверження вулканів.
Вершини вулканічних гір іноді досягають поверхні океану й утворюють острови із застиглої лави. Так океан породжує суходіл.
Оскільки земна кора океанічного типу тонша за материкову, на морському дні є багато вулканів, більшість з яких давно згасли й стали основою формування коралових островів.
В окраїнних частинах океанів є особливі форми рельєфу дна — жолоби. Це результат занурення океанічної літосферної плити під материкову. Жолоби повздовжньо витягнуті на сотні кілометрів заглибини.
Океанічне дно — місце багатих покладів різноманітних корисних копалин.
Пояснення: