Ответы
Ответ:
Боротьба добра і зла є вічною темою, яка пронизує всі аспекти життя та літератури. У романі Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері" ця боротьба представлена в яскравих кольорах через образи різних персонажів та дії, взяті на себе головними героями.
Серцем роману стає собор, який, з одного боку, є символом величі та добра, а з іншого – трагічної долі і вічної боротьби з темрявою. Архітектурна майстерність та величі собору вражає, але, так само як і в реальному світі, ця велич ламається під ударом негараздів та лиха.
Герой роману, Квазімодо, стає втіленням цієї боротьби. Його потрясаюча зовнішність та серце, що стрімко б'ється за кожну добру справу, стикаються з безжальністю світу. Його кохання до Есмеральди – відзеркаленням боротьби за любов і справедливість у світі, де владарють несправедливість і зло.
З іншого боку, архідиякон Фродо – втіленням зла, яке прихованою силою діє в тіні. Його жадібність та безжальність стають символами темряви, яка заважає величі собору та терзає душу Квазімодо.
У цьому літературному шедеврі Гюго розглядає не лише боротьбу добра і зла в окремих серцях, але і в самому суспільстві. Він залишає читачеві питання: чи можлива перемога добра в світі, де зло так часто здобуває перевагу? І чи здатен людський дух вистояти перед випробуваннями, що постають на його шляху?
Собор Паризької Богоматері стає не лише будівлею з каменю, але й живим організмом, який відчуває та переживає ті самі радощі та тяжіння, що і людина. Боротьба добра і зла стає боротьбою за виживання самої душі, яка, як і собор, може піднятися вгору, не зважаючи на всі труднощі.