яке місце посідала русь україна серед європейських держав після прийняття християнства як державної релігії
допоможіть будь ласка даю 100 балів!!
Ответы
Ответ дал:
1
Київська Русь уходить як рівна до співдружності європейських країн
Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих.
Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов'ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом.
У процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу.
Вже у XVII столітті, намагаючись утвердити православно-руський характер Києва за польського панування, митрополит Київський (1633–1647) Петро Могила організував розкопки та відновлення місць, пов’язаних із періодом Київської Русі. Були знайдені мощі Володимира, а його голову перенесено до Києво-Печерського монастиря, де вона залишалася до 1888 року, поміщена для поклоніння у срібному релікварії. Упродовж XVIII століття Володимира продовжували поминати у проповідях і літургіях, а в 1780-х на його честь посвятили першу церкву і дерев’яну каплицю, зведену на Хрещатиковому джерелі, де, за народними переказами, хрестили киян.
У 1802 році з метою демонстрації виразно місцевого київського характеру культу Святого Володимира, міщани звели на цьому місці пам’ятник — він вшановував Хрещення Русі і водночас був монументом на честь повернення імператором Олександром І Києву магдебурзького права. Тож від 1804-го до 1834 року головною подією року була хресна хода на Трійцю від Софійського собору до цього пам’ятника. Традиція занепала, коли наступний імператор Микола І скасував магдебурзьке право у 1835 році.
Водночас Володимирове хрещення лягло в основу російської імперської державно-правової доктрини, легітимізуючи російські «права» на київську спадщину. За часів Миколи І «імперський культ» досяг апогею. І Володимир Великий посідав у ньому важливе місце. На честь Хрестителя Русі були названі новозасновані Київський університет та кадетський корпус. У 1853 році в Києві спорудили величезний пам’ятник Володимиру і розпочали будівництво собору на його честь.
Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих.
Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов'ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом.
У процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу.
Вже у XVII столітті, намагаючись утвердити православно-руський характер Києва за польського панування, митрополит Київський (1633–1647) Петро Могила організував розкопки та відновлення місць, пов’язаних із періодом Київської Русі. Були знайдені мощі Володимира, а його голову перенесено до Києво-Печерського монастиря, де вона залишалася до 1888 року, поміщена для поклоніння у срібному релікварії. Упродовж XVIII століття Володимира продовжували поминати у проповідях і літургіях, а в 1780-х на його честь посвятили першу церкву і дерев’яну каплицю, зведену на Хрещатиковому джерелі, де, за народними переказами, хрестили киян.
У 1802 році з метою демонстрації виразно місцевого київського характеру культу Святого Володимира, міщани звели на цьому місці пам’ятник — він вшановував Хрещення Русі і водночас був монументом на честь повернення імператором Олександром І Києву магдебурзького права. Тож від 1804-го до 1834 року головною подією року була хресна хода на Трійцю від Софійського собору до цього пам’ятника. Традиція занепала, коли наступний імператор Микола І скасував магдебурзьке право у 1835 році.
Водночас Володимирове хрещення лягло в основу російської імперської державно-правової доктрини, легітимізуючи російські «права» на київську спадщину. За часів Миколи І «імперський культ» досяг апогею. І Володимир Великий посідав у ньому важливе місце. На честь Хрестителя Русі були названі новозасновані Київський університет та кадетський корпус. У 1853 році в Києві спорудили величезний пам’ятник Володимиру і розпочали будівництво собору на його честь.
zxcnazich:
дякую
Вас заинтересует
1 год назад
1 год назад
1 год назад
2 года назад
2 года назад
8 лет назад