Написати твір на одну з тем:
1. " Зображення козацької величі та мужності в поемі
Т. Шевченка "Іван Підкова"
2. "Казковий світ поезій Ірини Жиленко"
Ответы
Відповідь:
Найкращий час у житті людини — це дитинство. Пора чарівних пригод, фантазій, мрій і відкриттів. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в поезіях Ірини Жиленко. Її творчість — це виразний і яскравий світ дитячих мрій. Завдяки незвичайній фантазії поетеси у її творах світ переливається різними кольорами, у буфеті живе гном, а по місту літає дивовижна Жар-птиця.Вірші Ірини Жиленко не просто розкривають перед нами фантастичний світ спогадів, дитячих пригод і мрій. Дивні образи, відтворені у її поезіях утверджують важливі життєві істини. У чарівному світі домашнього затишку ми опиняємося завдяки віршу «Гном у буфеті». І це не дивно, адже у будь-якої дитини є свої друзі, яких не бачать дорослі. У кожної дитини є свої маленькі друзі, невидимі дорослим. Гном живе в буфеті вже кілька століть, він золотить на свята сервізи, любить пити какао, смоктати м’ятні гостинці. Маленький житель дому сварить пустунів, а слухняним дітям дає шоколадки. Гарних манер гном навчився у порцелянової маркізи, яка пригощає його чаєм. Проходять роки, століття, але гном буде завжди оберігати тепло дому, дитячу казку. А у вірші «Підкова» поетеса розповідає про дівчину, що знайшла підкову, яку загубив Дід Мороз. За народними повір’ями, підкова приносить людям щастя, тому дівчина повісила її коло вікна і приказала:«Світи тут, на вікні.Щоб все мені збулося!».Але знайшлося аж сімсот завидників, сімсот роззяв, які стояли під вікном і не хотіли уходити:«Вони стояли вперто, день при дні, —зачарувала їх моя підкова».Тоді героїня вирішує купити шубу й вирушити до Лапландії, аби віддати підкову власнику. І сніг, що раніше іскрився й світився то зеленим, то рожевим, то ніжно — фіалковим, одразу став звичним, тихим, рівним. Так звичайна заздрість може перетворити казку на буденність.Вірші Ірини Жиленко не просто розкривають перед нами фантастичний світ спогадів, дитячих пригод і мрій. Дивні образи, відтворені у її поезіях утверджують важливі життєві істини. Адже Жар-птиця — це символ щастя. І хто б не заважав, що б не сталося, в нього необхідно вірити. Буфетний гном оберігає світ дитинства від втручання в нього сірості і буденщини, від життєвих негараздів і проблем, що переповнюють доросле життя. А підкова коли-небудь обов’язково зробить свою справу і подарує нам щастя, адже ті, хто вірять у нього, завжди докладають для цього багато зусиль і майже завжди отримують результат.
Пояснення:
Сподіваюсь допомогла!)
1
Тарас Шевченко... Людина, митець, талант...
Славне історичне минуле нашого народу засвітилося яскравою зіркою на сторінках безсмертного "Кобзаря". Ніхто до Шевченка не зобразив з таким натхненням велич і красу козацьких подвигів. Ніхто з таким болем не будив народну пам'ять, не нагадував так про звитягу лицарів, що, не жаліючи життя, ставали на захист волі, рідної землі, рідного народу. Поет звертався до покріпачених українців з палким закликом згадати давню славу своїх предків. Читаємо твори Тараса Григоровича "Гамалія", "Іван Підкова", "Гайдамаки", "Перебендя", "На вічну пам'ять Котляревському", "До Основ'яненка", і бачимо нашу історію, показану в живих образах. Відважні козаки-запорожці мужньо захищають рідний край від орди і йдуть походом до Трапезунда та Константинополя, щоб визволити із неволі побратимів. Один з таких походів зображено в поемі "Гамалія". Щоб відплатити за спалені села, за тисячі вбитих і загнаних в полон, за кров і муки братів, за хижацькі напади, веде в чужу землю козаків відважний отаман. Захоплення безстрашністю запорожців, благородством їх мети і відвагою сердець звучить заключним акордом у кінці поеми. Славні лицарі повертаються на Україну, визволивши невільників. Вони величають свого ватажка:
Слава тобі, Гамаліє,
На ввесь світ великий,
На ввесь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!
Велич і краса козацької звитяги висвітлена Кобзарем і в його поемі "Гайдамаки". У центрі уваги тут повстання 1768 року, відоме в історії під назвою "Коліївщина". Ватажки повстанців — відважні козаки Залізняк і Гонта. Максим Залізняк — син бідних селян, син свого замученого народу: Нема в його ні оселі,
Ні саду, ні ставу...
Рішучий та хоробрий, він завжди йде попереду, подаючи приклад іншим козакам. Автор захоплюється його силою: "...і воює, і гарцює з усієї сили".
Гонта заради волі рідного краю забув про особисте життя. Велику жертву кладе він на вівтар свободи — життя власних синів. Він любить своїх дітей, але дав присягу "різать католика" і свято її виконує. Шевченко оцінює жертовність цього вчинку дуже високо, адже його герой бореться не за особисте щастя, а за визволення всього поневоленого народу.
Головний герой поеми "Гайдамаки" — повсталий народ. Ярема Галайда — його яскравий представник. Рисами справжнього українського козака наділений цей персонаж. Його вчинками керує вільний козацький дух. Ярема — захисник України, мужній, відданий народній справі, вірний коханій Оксані. Своїм незвичайним завзяттям, чудовим володінням зброєю Ярема викликає прихильність Гонти і Залізняка. І сам Шевченко захоплюється своїм героєм:
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Наскрізь пронизана прагненням до волі поема "Іван Підкова". Основна думка цього твору — запорожці вміли добувати "і славу, і волю", тому пам'ять про них житиме у віках. "Слава не поляже", — стверджує Шевченко в поетичному звертанні "До Основ'яненка". Слава живе в пісні, у думі про козаків-лицарів. Вона живе у віщому слові великого Тараса:
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Визначному ватажкові українського народу в боротьбі проти польської шляхти Семенові Палію Шевченко присвятив історичну поему "Чернець". Колишній воїн, досягнувши похилого віку, мусив, за старими запорозькими звичаями, йти в монастир. Головну увагу автор приділяє особистим переживанням Палія. В уяві героя проходить його життя, оживає славне січове братерство. Палій тяжко переживає своє безсилля, свою самотність. Але, як справжній патріот, він думає передусім про Україну.
"Кобзар" — книга, наповнена відчуттям національної гордості, закликами боротися за свою волю і щастя. Поезії Шевченка залишають в нашій пам'яті незабутній слід, віру в незнищенність моральної справедливості, совісті, правди. Вони викликають бажання бути схожими на волелюбних прадідів, любити рідну землю, пишатися минулим України і бути гідними синами рідного краю.
Чітко усвідомлюючи, хто стоїть на перешкоді розвитку України і народу, поет усю силу свого таланту спрямував на те, щоб відстоювати таку потрібну людям правду і справедливість. Завдяки своїй мужності, благородству, чесності поетові вдалося перемогти обставини життя, пророче провістити про те оновлення, яке настане в житті народу України, що здобуде свою національну незалежність, а для людей — свободу. У цьому виявилась велич і слава Т. Шевченка — генія українського народу.