Ответы
Відповідь:
Михайлівський Золотоверхий монастир є одним з найвизначніших пам’яток Києва, який свідчить про багату та славну історію українського народу. Він був заснований у 1108 році князем Святополком Ізяславичем, онуком Ярослава Мудрого, на честь Архангела Михаїла, покровителя Києва та всієї Русі. За легендою, саме Архангел Михаїл з’явився перед князем та наказав йому побудувати монастир на місці старого Дмитрівського монастиря, який був заснований батьком Святополка, Ізяславом Ярославичем. Монастир мав стати родовою усипальнею князів Ізяславичів та місцем зберігання священних реліквій, таких як мощі святої великомучениці Варвари, які були привезені з Константинополя.
Монастир складається з декількох будівель, серед яких найвидатнішою є Михайлівський Золотоверхий собор, який був побудований у 1108-1113 роках. Це шестистовпний хрестово-купольний храм з трьома назвами та семи золотими куполами, які символізують сім днів творіння світу. Стіни собору прикрашені мозаїками та фресками, які відображають біблійні сцени та святих. Мозаїки були виконані за зразком Києво-Печерського монастиря, а фрески були додані пізніше у XII-XIII століттях. Особливо цінними є мозаїка «Євхаристія» на апсиді собору та фреска «Останній суд» на західній стіні. У соборі також знаходяться ікони, виготовлені з дерева, срібла та золота, а також книги, вишиті вишивки та інші предмети церковного мистецтва.
Монастир був місцем поховання князів, митрополитів та видатних діячів української культури. Серед них були князі Всеволод Ольгович, Юрій Долгорукий, Мстислав Удалой, Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславич, Данило Галицький та інші. Також тут були поховані митрополити Київські Іоанн Борецький, Петро Могила, Інокентій Гізель, Варлаам Ясинський та інші. Серед видатних діячів української культури, які знайшли свій останній притулок у монастирі, були поети Григорій Сковорода та Тарас Шевченко, художники Михайло Врубель та Микола Мурашко, композитор Микола Лисенко, історик Михайло Грушевський та інші.
У 1930-х роках монастир був зруйнований радянською владою, яка вважала його залишком «царського режиму» та «релігійної забобонності». Вибухнув у 1934-1936 роках, а дзвіниця та інші будівлі були знесені у 1940-1941 роках. На місці монастиря було плановано побудувати палац радянської культури, але через Другу світову війну цей план не був реалізований. Після війни на території монастиря було розміщено музей історії України та парк імені Тараса Шевченка.
У 1990-х роках, після проголошення незалежності України, було прийнято рішення про відновлення Михайлівського Золотоверхого монастиря за історичними зразками. Роботи по реконструкції собору, дзвіниці та інших будівель тривали з 1997 по 1998 рік. У 1999 році монастир був переданий Українській православній церкві Київського патріархату, яка зробила його своїм кафедральним собором. У 2018 році, після створення Православної церкви України, монастир перейшов до її юрисдикції.
Тепер монастир є чинний православним храмом і музеєм, який приваблює багато вірян та туристів. Михайлівський Золотоверхий монастир є символом духовності, краси та незламності українського народу.