Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче й посміхаєтся крізь сльози осінь. Грибна пора! Зустрівшись із боровиком, я завжди радію, присідаю, говорю з ним а потім уже орудую кіскою. Зібрані зранку гриби несу додому. Боровики й красноголовці дуже смачні. А ще смачніші опеньки заправлені олією. А від пирогів з опеньками хто відмовиться! «Пішов дід по гриби, баба по опеньки», - доносится здалеку. Я підхоплюю пісню і , похитуючи головою, вдивляюсь у далечінь. Збиваючи росу, хожу по траві, а очима так і пантрую на всі боки. «Ой гайку, гайку, дай мені бабку», - наспівую я, минаючи сироїшки. І гай, не довго думаючи, дає мені бабку. Вона примостилася під рострісканим кореневищем берези. Ніжка на ній темна, лусковита, верх сіренький, а низ оксамитнобілий. Але це місце не грибне. Іду далі, де небо аж ллється в ліси і струшує з них лисття. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи є вітер, чи нема його, а вона, позеленівши, тремтить і тремтить, наче холод і переляк увійшли в кожен її листок. Я присідаю навпочіпки й тихенько придивляюсь, що робиться навколо.
ВИПРАВИТИ ПОМИЛКИ
Ответы
Ответ:Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче й посміхається крізь сльози осінь. Грибна пора! Зустрівшись із боровиком, я завжди радію, присідаю, говорю з ним, а потім уже орудую кіскою. Зібрані зранку гриби несу додому. Боровики й красноголовці дуже смачні. А ще смачніші опеньки заправлені олією. А від пирогів з опеньками хто відмовиться! «Пішов дід по гриби, баба по опеньки», - доноситься здалеку. Я підхоплюю пісню і, похитуючи головою, вдивляюсь у далечінь. Збиваючи росу, хожу по траві, а очима так і панорамую на всі боки. «Ой гайку, гайку, дай мені бабку», - наспівую я, минаючи сироїшки. І гай, не довго думаючи, дає мені бабку. Вона примостилася під розтрісканим кореневищем берези. Ніжка на ній темна, лусковита, верх сіренький, а низ оксамитно-білий. Але це місце не грибне. Іду далі, де небо аж ллється в ліси і струшує з них листя. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи є вітер, чи нема його, а вона, позеленівши, тремтить і тремтить, наче холод і переляк увійшли в кожен її листок. Я присідаю навпочіпки й тихенько придивляюсь, що робиться навколо.
Объяснение:
Відповідь:
Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче й посміхається крізь сльози осінь. Грибна пора! Зустрівшись із боровиком, я завжди радію, присідаю, говорю з ним, а потім вже орудую кіскою. Зібрані зранку гриби несу додому. Боровики й красноголовці дуже смачні. А ще смачніші опеньки заправлені олією. А від пирогів з опеньками хто відмовиться! "Пішов дід по гриби, баба по опеньки", - доноситься здалеку. Я підхоплюю пісню і, похитуючи головою, вдивляюсь у далечінь. Збиваючи росу, хожу по траві, а очима так і пантрую на всі боки. "Ой гайку, гайку, дай мені бабку", - наспівую я, минаючи сироїшки. І гай, не довго думаючи, дає мені бабку. Вона примостилася під рострісканим кореневищем берези. Ніжка на ній темна, лусковита, верх сіренький, а низ оксамитнобілий. Але це місце не грибне. Іду далі, де небо аж ллється в ліси і струшує з них листя. Це березняк, що побратався з полохливою осичиною. Чи є вітер, чи нема його, а вона, позеленівши, тремтить і тремтить, наче холод і переляк увійшли в кожен її листок. Я присідаю навпочіпки й тихенько придивляюсь, що робиться навколо.
Пояснення: