есе на тему"Поетизація кохання в романі "Собор Паризької Богоматері" В.Гюго"
Дам 90 балів
Ответы
Ответ:
"Поетизація кохання в романі 'Собор Паризької Богоматері' Віктора Гюго"
Роман Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері" - це твір, де великий майстер слова вдало поєднав різноманітні теми, включаючи кохання, в художній формі. Відзначаючись вражаючою величчю Собору Паризької Богоматері, автор також звертається до теми кохання, надаючи їй вишукану поетичність.
Поетизація кохання в романі створена не лише через високий стиль та елегантність мови, але й завдяки тому, як Гюго відтворює внутрішній світ своїх героїв. Зокрема, він описує почуття головної героїні, Есмеральди, до Квазімодо. Її кохання, як невинне та безкорисливе, стає справжньою поетичною симфонією, що звучить в серці Собору.
Також важливим аспектом є відтворення Гюго іронії в коханні. Він розглядає різні аспекти кохання через призму суспільства, де зустрічаються різні соціальні шари і рівні. Кохання у романі стає не лише чистим почуттям, але й засобом вираження протесту проти соціальних нерівностей.
Гюго також вдало використовує архітектурний образ Собору як метафори кохання. Сам Собор виступає символом великої, вічної любові, яка перетинає час та простір. В цьому контексті поетизація кохання стає величезним, непохитним стовпом, подібним до вежі Собору, що сполучає небо та землю.
Завдяки майстерності Гюго в поєднанні глибоких почуттів, соціальної іронії та архітектурної символіки, роман "Собор Паризької Богоматері" вражає читача не лише своєю епічністю, а й поетичністю, що виражається у складних, витончених описах кохання.
Объяснение: