Question

Виправити орфографічні помилки

Поле — що бескрає море — скільки сглянешь — розіслало зилений килим, аж смієця у очах. Над ним синім шатром розіпялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так й тоне... С неба, як чирвоне золото, льється на землю блискучий світ солнця; на ланах грає місячна хвиля; під хвилею спіє людська доля... Лигенкий вітрець подихав с теплого краю, перибігав с нивки на нивку, живив, освіжав кожну белинку... І видуть вони між собою тихутаємну росмову: чудно тільки шелест жита, травиці... А сгори лине жайворонкова пісня: доносиця голос, як срібний дзвіночок, — тримтить, переливаєця, застигає у повітрі… Перириває його перипелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчаня травяних коників, що як не розірвуця, — і все те сливаєця до купи у якийсь чудний гомін, вривається у душу, росбуркує у ній добрість, шчирість, любовь до всого…

Answer 1

Поле — як бескрайнє море — скільки сглянеш — розпростерло зелений килим, аж сміятися у очах. Над ним синім шатром розтяглося небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне... З неба, як червоне золото, ллється на землю блискуче світло сонця; на ланах грає місячна хвиля; під хвилею спить людська доля... Лагідний вітерець дихав з теплого краю, обігрівав з поле на поле, живив, освіжав кожну білку... І бачать вони між собою тихесеньку розмову: дивно тільки шелест жита, трави... А згори лине жайворонкова пісня: долиняє голос, як срібний дзвіночок, — тріщить, переливається, застигає в повітрі… Розриває його перепелячий крик, зірвавшись вгору; заглушує навіюче шуміння трав'яних коників, що як не розтрощать, — і все це сходиться в якийсь чудовий гомін, вривається у душу, розбуркуючи в ній доброту, щастя, любов до всього...