Ответы
Ответ:
Может так?
Объяснение:
У латинській літературі особливе місце займає поезія вагантів – мандрівних священиків, які не мали своїх парафій, попіврозстриг, які втратили свій духовний стан, молоді, що вчилася. Заробляли вони на життя складанням віршів і пісень. Розквіт поезії вагантів припадає на ХІІ-XІІІ ст.
Характерними рисами її є орієнтація на античні традиції , а саме – життєлюбні мотиви, і релігійну лірику, відчутний вплив народної поезії, особливо в жанрах хвалебних словословій, релігійних піснях, віршах, що оспівували свободу, кабацький розгул, красу природи,
земні радощі і безпритульне життя тощо, своєрідних гімнах Бахусу, Венері, Флорі. Але їх весела і розгульна поезія зовсім не означала, що були вони “затхлою цвіллю”. Латина, якою складали вірші, була на той час ознакою високої освіченості.
Відкинувши усі риси куртуазної манірності, ваганти у своїх поезіях виявляли глибоку ерудицію і розкутість думки. їх демократична лірика пізніше вплине на творчість українських мандрівних дяків, кліриків, студентівспудеїв. Так, на думку українського філолога і перекладача поезій вагантів М. Борецького, якщо європейські ваганти демонстрували свою обізнаність з античними