Ответы
Відповідь: 1. У чотири роки дівчинка могла читати, незабаром – писати, а в шість років почала видавати власний журнал «Гриб».
2. Родина Іваненків жила недалеко від театру і не пропускала жодної вистави.
3. Над романом «Тарасові шляхи» письменниця працювала понад 20 років.
4. У 1933 році Іваненко написала казку “Сандалики, повна скорість!”, яка вже за рік отримала відзнаку на 1-й конференції дитячої літератури Радянської України. Відтоді дитячій літературі почали приділяти більше уваги.
5. Все літо 1924 і 1925 року проходила практику в Дитячій колонії імені М.Горького, якою керував добрий знайомий її матері – А. Макаренко. А після закінчення інституту разом з групою випускників поїхала в колонію уже на постійну роботу.
6. Пишучи казки, Оксана Іваненко починала жити життям своїх героїв, і не могла думати про щось інше. В свої твори вона вкладала всі почуття, спогади, думки.
7. За заслуги у розвитку української літератури Оксану Іваненко нагороджено трьома орденами «Знак пошани» і орденом Дружби народів. Також 1974 році О. Д. Іваненко було присуджено Республіканську літературну премію ім. Лесі Українки, а 1986 року письменниця була удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Пояснення: