Поетична розповідь про дитинство за повістю"Гуси-лебеді летять"
Буду дуже вдячна за допомогу! )
Ответы
Ответ:
Объяснение:
У землі часу, де кожен момент - частинка вічності, розцвітає дивовижне дитинство. По той бік зірок, де ріки переплітають свої хвилі з легкістю, народжується оповідь про теплі дні і мрійливі ночі. Серце цієї історії – як тендітна квітка, віддає свою ніжність дитинству, що ковзає між хмарами.
Тут, серед високих трав і пахучих квітів, росте маленьке дитинство. Його веселощі - як світлячки, які розсіюють темряву, роблячи кожен крок чарівним. Мов сонце, що танцює на вершині гори, дитинство підкорює серця своєю безтурботністю.
Гуси-лебеді летять в небо, ніжно прокладаючи шлях для мрій. Так само дитинство розправляє свої крила, летючи високо, де немає меж для уяви. Кожен момент - мов крило гуся, яке летить у вирі своїх вражень, завертаючи в казкові віражі.
Серце дитинства - це ліс, де дерева ростуть вгору, намагаючись доторкнутися до небес. Тут, серед гілок і листя, ховається таємничий світ, де кожна пригода - найцінніший скарб. А гілочка, вигинена під вагою крапель роси, нагадує про невинність, якою наповнене кожне дитяче серце.
Так летять гуси-лебеді у небесах, а дитинство милується кожним пухнастим пір'їнцем, що здіймається у повітря. Тут, в цьому світлім куточку, час спливає повільно, і кожна мить залишається назавжди в обіймах спогадів.
Нехай гуси-лебеді несуть свої крила через великі простори, а дитинство залишається завжди з нами, як чарівницька пісня, що співається в серці. Бо у світі, де летять гуси-лебеді, дитинство - вічна казка, яку нам подарувала доля.