Ответы
Відповідь:Дуже стислий переказ
У кімнаті лежить на ліжку хворий хлопчик Павлусь і не спить. Він дивиться на смужку блакитного місячного сяйва, що пробивається крізь щілину заслоненого хусткою вікна.
Хлопчик просить маму, що доглядає за ним, розказати казочку про тих маленьких діточок, що то живуть у квітах, вони звуться ельфи. Вони щоночі виходять з квіток і грають, танцюють, співають. Павлусь питає: «А яка найстарша ельфа»?
Мама відповідає, що найстаршу ельфу звуть Лелія і вона живе у самій найкращій лелії в світі. В якій квітці ельф живе, то так і зветься, як та квітка.
Хлопчик довго дивився на смужку місячного сяйва й уявляв собі ельфу Лілею. З думками про неї заснув. І здалося йому, що у кімнаті з’явилася гарненька маленька дівчинка з барвистими, як у метелика крильцями. У неї в руках було стебло квітки білої лелії. Павлусь зрозумів, що то і є ельфа Лілея.
Лілея запропонувала хлопчику полетіти разом з нею у панський садок, де ростуть її сестри-лілеї.
Вона торкнула його своєю квіткою, і Павлусь зробився рожевим маком. Коли вони прилетіли у панський сад, лелії, що там росли, пожалілися на своє життя – їх зрізають гострим ножем і несуть у панські покої, де вони й гинуть.
Молода, гарно убрана панна, що якраз вийшла в садок з палацу, сама до себе сказала, що їй все обридло: і садок, і сей дім, і квітки, до того ж вони зовсім нецікаві, бо є у кожному холопському садку. Сказала таке та й знову пішла у палац.
Лелії стало до сліз шкода своїх погордованих сестриць, але вона нічим не могла їм зарадити. Потім лелії розказали, що найменшу їхню сестру панна віддала дівчині Мар’яні. Тож Лілея вирішила провідати і її, але спочатку політати над містом.
Павлусь побачив широкі вулиці, блискуче світло, розкішні крамниці й багато люду. Лелія зупинилась біля одної дуже великої крамниці, де в освітленому вікні стояло багато гарних квітів, вироблених штучно. Павлусь був у захваті від того дива. Тоді Лілея знялась з ним аж на четвертий поверх цього будинку, щоб хлопчик побачив, хто і як ці штучні квіти виробляє.
За столом, на лавках, сиділи вбого одягнені дівчата – це вони робили квіти. У душній кімнаті було важко дихати, сильно тхнуло клеєм та фарбою. Робітниці були бліді, голодні та втомлені. За ними спостерігала наглядачка й лаяла тих, хто працював повільніше за інших.
Павлусь аж затремтів, коли все це побачив. Йому стало погано, бридко, страшно, і він попросив Лілею скоріше покинути місто.
Лелія прилетіла з хлопчиком у його рідне село, зупинилась біля якоїсь маленької, низенької похилої хатинки. Павлусь впізнав в ній хату сусідської дівчини Мар’яни. Он і грядочка з квітками – така малесенька, а чого там тільки нема: і чорнобривці, і тоя, і любисток, і рута, й канупер, і м'ята кучерява, ще й повної рожі кущик невеличкий, та все те барвінком хрещатим обплетено. А посередині росла біла лелія. Було видно, що господиня дбає про квітку, а вона віддячує тим, що пишно цвіте.
Побачили і саму Мар’яну, що разом з братиком Івасем ходила між квітами й поливала їх. Коли вони пішли в хату, Лілея приступила до своєї молодшої сестриці й почала розпитувати, як їй живеться. Та розказала, що в садочку дівчини живеться їй краще, ніж у княгині або цариці.
Лелія слухала та всміхалася радісно, так-то вже вона раділа, що її сестриця така щаслива і така мила своїй господині. А потім торкнула її своєю квіткою: «Рости ж, леліє, розкішна, красна, щоби була доля щасна!» І та молоденька лелія враз виросла висока, з розкішними квітками…
Лелія торкнула квіткою і Павлуся, нахилилася, поцілувала, кивнула голівкою і зникла. Хлопчик прокинувся. Над ним стояла його мама, цілувала у чоло і питала: «Моя люба дитино! Ну, як же маєшся?».
– Добре! – відповів Павлусь, обнімаючи її, – зовсім добре... А знаєш, мамочко, який мені гарний сон приснився? Мені снилася Лелія.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Пояснення: