Ответы
Ответ:
Літературний багаж. Якими були античні уявлення про гармонійну людину і цінності її життя? Як вони втілилися в прочитаних вами творах?
На зміну періоду Середньовіччя прийшла доба Відродження, або Ренесансу (від франц. відродження). Назва її відображає пробудження інтересу до культурних надбань античності, що стало знаком духовного оновлення. Відродження почалося в Західній Європі в XV ст. (в Італії - у другій половині XIV ст.) і завершилося на початку XVII ст. Посутні зміни в економічному, суспільному, науковому й культурному житті, якими ознаменувалася ця доба, зумовили переворот у свідомості людини, в її уявленнях про світ і про себе.
Бурхливий розвиток міст і ремесел, що відбувався за доби Відродження, започаткував нову, міську культуру. Помітну роль у ній відігравали купці й вільні ремісники - носії настроїв вільнодумства та практичного підходу до навколишнього світу.
На ґрунті спільності життєвих інтересів городян народилися поняття громадянства й національної приналежності. Відтак розпочалося формування сучасних європейських націй та їхніх культурних традицій. Цей процес супроводжувався зростанням інтересу письменників до фольклору і поступовим усвідомленням ними цінності національних мов. Як наслідок, почали розвиватися національні літератури. Так Відродження стало добою становлення національних культур Європи.
Коментар архіваріуса
Ренесанс відомий в історії як період активного освоєння навколишнього світу. Символічним утіленням найважливіших напрямків цього процесу є три винаходи того часу - компас, порох і друкарський верстат. Компас символізує Великі географічні відкриття, що суттєво розширили уявлення європейців про природу та будову Землі. Порох - своєрідна емблема прагнення завоювати нові території. Друкарський верстат - символ доби, за якої книга спростила й прискорила процес поширення знань. Винайдення інших механічних приладів - мікроскопа й телескопа - у буквальному розумінні розширило поле зору людини: озброєний ними вчений Галілео Галілей зміг «побачити» і анатомію комахи, і будову Сонячної системи. Саме за доби Відродження виникла наукова теорія, згідно з якою Земля та інші планети Сонячної системи обертаються навколо Сонця. Її автором був Миколай Коперник. Працюючи у визначеному ним напрямку, філософ Джордано Бруно виступив з теорією нескінченності Всесвіту й незліченності світів. Ця та інші ідеї докорінно змінювали світорозуміння європейців. Винайдення й удосконалення механічних приладів, посилений інтерес до природничих наук, далекі подорожі відображали прагнення ренесансної людини самостійно пізнавати світ.
На відміну від Середньовіччя, за доби Відродження розвивалася світська культура, звернена до особистості та її мирських потреб. Духовне закріпачення людини, існування якої доти визначалося релігійними приписами, поступилося внутрішній свободі й усвідомленню широких можливостей. Якщо середньовічна культура проповідувала ідеал християнина, що живе молитвами і мріями про Царство Небесне, то ренесансна культура плекала ідеал людини земної - всебічно розвиненої, енергійної, діяльної.
Батьківщиною доби Відродження стала Італія. Саме звідси пролунали перші заклики повернутися до культурних надбань античності. Тут пристрасні шанувальники цієї ідеї - філософи, філологи, історики - започаткували духовний рух, названий гуманізмом (від лат. людський). Власне, самі вчені-гуманісти вважали, що завдання відродження античності полягає насамперед у вивченні мов, літератури, мистецтва й філософії давніх класиків. Слово «гуманізм» вони використовували на позначення не богословського, світського (і в цьому розумінні людського) характеру своєї діяльності. Однак, прямуючи уторованим ними шляхом, ренесансні митці й мислителі утвердили ширше розуміння гуманізму - як принципу людяності, заснованого на повазі до прав і свобод особистості. Саме в цьому значенні поняття «гуманізм» стало «прапором» Відродження і всієї європейської культури.
Ренесансний світогляд, що спирався на античні уявлення про гармонійну людину, визнав особистість центром світобудови. Відтак людина стала не лише «мірою всіх речей», а й «вінцем творіння Всесвіту». Сенсом її існування було проголошено вільний розвиток здібностей і можливостей в ім’я особистого щастя. На основі цих ідей сформувалася гуманістична культура.