Ответы
Ответ:
Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію у 1686 році було анексовано Московським патріархатом.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським перемир'ям (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.
Зміст
1 Визначення
2 Передумови
3 Події 1657—1659 років
3.1 Повстання Пушкаря та Барабаша
3.2 Союз Виговського з Річчю Посполитою
3.3 Московсько-українська війна 1658—1659
4 Події 1660—1664 років
4.1 Гетьманство Юрія Хмельницького
4.2 Початок розколу на дві України
5 Події 1663—1667 років
5.1 Лівобережна Україна
5.2 Відразу після обрання гетьманом Брюховецький уклав з Московською державою Батуринські статті 1663 року, які надавали Москві більше влади, ніж це було встановлено Переяславськими статтями.
5.3 Правобережна Україна
5.4 Закріплення розділу України
6 Події 1667—1671 років
6.1 Лівобережна Україна
6.2 Правобережна Україна
7 Події 1672—1676 років
7.1 Лівобережна Україна
7.2 Правобережна Україна
8 Події 1677—1687 років
8.1 Чучманьска Україна
8.2 Правобережна Україна
9 Подальші події
10 Хронологія подій
11 Причини Руїни
12 Гетьмани епохи Руїни
12.1 Правобережжя
12.2 Лівобережжя
13 Руїна в культурі
14 У художній літературі
15 Література
16 Посилання
17 Примітки
Визначення
Слово «Руїна» як історичний термін вживав на сторінках своєї праці історик-літописець Самійло Величко.[2][3]
Микола Костомаров у вступі до своєї монографії «Руїна» 1879—1880 років писав[4]:
Назва «Руїна» — не вигадана; вона залишилась в народних спогадах, особливо відносно правобережної України, яка буквально була обернена на «руїну»…
Оригінальний текст (рос.)
Дехто з публіцистів (наприклад, Микола Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663—1687 роками та територіально — Лівобережною Україною.
Історики також трактують час по різному:
Від Чуднівської угоди та подальшого розколу серед козацтва, у зв'язку з невизнанням лівобережними полками патронату Речі Посполитої — 1660—1687.
Від смерті Богдана Хмельницького, зокрема Пушкарівського повстання, й до початку правління Івана Мазепи — 1657—1687 (позиція Бориса Крупницького).
Передумови
Гетьманщина в 1649—1654 роках
Після смерті Богдана Хмельницького козацька старшина, виконуючи його волю, обрала гетьманом його сина Юрія Хмельницького. Регентом, до повноліття юного керманича, мав бути Іван Виговський. Але вже через місяць Юрія, на Генеральній раді у Корсуні, з великими суперечками, головним чином за підтримки покозаченої шляхти, чинно замістив генеральний писар. Також та сама рада ухвалила створення нового союзу Гетьманщини зі Швецією, що було закріплено у Корсунському договорі.
Объяснение: