Question

РОБОТА З ІСТОРИЧНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ: ПОРІВНЯННЯ ДІЯЧІВ ТА “НЕЗАКОННОЇ” ДІЯЛЬНОСТІ



4. Зі статті М. Павлика «50-ліття руської літератури» (1887): «Взагалі, згадана вище річниця викликає у серці кожного русина цілу низку різноманітних почуттів. До неприємних належить насамперед доля самої “Русалки” та її авторів. Недопущена до Львова, вона вийшла в Пешті, де на той час цензура була м’якшою. Проте для одержання [права] вільного розповсюдження в Галичині її, уже надруковану, треба було віддати на перегляд львівській цензурі, яка суворо заборонила її, хоч у “Русалці” були вміщені лише народні пісні й поезії (оригінальні та перекладні з сербської й чеської мов), оповідання та етнографічні дослідження мовою руського галицького селянина. Ця остання обставина стала причиною того, що цензор (Венедикт Левицький) написав на її примір нику найсуворіший, який взагалі тоді існував, вирок – Підлягає забороні. Руська інтелігенція, яка розмовляла тоді польською, німецькою або церковно слов’янською, теж засудила новий рух. Найсуворішим було те, що її видання викликало переслідування з боку уряду і власної ієрархії: трьох згаданих юнаків віддано ще в 1836 р. під суворий поліцейський нагляд.
ЧОМУ ВЛАДА ЗАБОРОНИЛА ПОЕЗІЮ? чим ця поезія була для українського народу?









5.Зі спогадів «Пережите і вистраждане» Я. Голо вацького: «...Протягом 1835 і 1836 рр. я листувався з моїм другом з Пешта Георгієм Петровичем, серб ським патріотом і літератором. Він обіцяв мені зайнятися друком і коректурою збірника творів в будимській друкарні за дозволом будимської цензури. В Угорщині цензура більш вільна, ніж у Львові, і ми думали, оминувши останню, пустити готову книжку нашу між люди. Я переписав майже всі статті із рукописної “Зорі” (стаття про Хмельницького десь загубилась у Шашкевича), ми додали деякі нові статті і назвали наш збірник “Русалка Дністрова”, – і я відіслав його Петровичу. Незабаром прийшов дозвіл цензури і чемний Петрович прислав мені ра хунок за друк книжки на суму 400 гульденів. На радощах я написав письмо до директора Верещинського в Коломию, і він погодився дати…»
ЩО КЕРУВАЛО ТРІЙЧАНАМИ”,КОЛИ ВОНИ ПОГОДИЛИСЬ ДРУКУВАТИ В УГОРЩИНІ?
6. З протоколу допиту М. Шашкевича, складеного керівництвом Львівської духовної семінарії (1837): «Спочатку викликали і допитали Шашкевича Маркіяна:
Питання. Які були ваші головні наміри під час створення цього збірника і написання його статей?
Відповідь. Я випробовував свої сили руською мовою, оскільки це моя рідна мова, яка значно відрізняється від мови церковної і великоросійської (московської), і хотів заложити наріжний камінь для її дальшого розвитку і тим самим зарадити нестачі руської літератури. У час написання статей моїм головним наміром було сприяти розвитку руської мови і літератури цією мовою настільки, наскільки вистачало моїх слабких сил. Оскільки я був впевнений, що ця мова значно відрізняється від церковної і російської (московської) мови, то я шукав її в мові народу, збирав там, де мав змогу, за прикладом Вацлава з Олеська* народні пісні і народні казки, щоби на них краще досліджувати будову руської мови.
ЯКІ МОТИВИ ШАШКЕВИЧА?
7. ЦЕНЗОР В.ЛЕВИЦЬКИЙ, ЯКИЙ ЗАБОРОНИВ “РУСАЛКУ ДНІСТРОВУ” ВВАЖАВ, ЩО трійчани «видрукували цю книжечку… лише через недосвідченість, юнацьку легковажність і марну жадобу літературної слави»?
ПОГОДЬТЕСЬ АБО СПРОСТУЙТЕ ЦЮ ДУМКУ.







8.Зі статті М. Павлика «50-ліття руської літератури» (1887):”... Тогочасний митрополит, противник русинів, з цієї причини десять років відмовляв Вагилевичеві у посвяченні в сан священика і погодився нарешті лише на умові його письмової згоди на те, що він не буде публікуватися ні в місцевих, ні в закордонних виданнях. Також і особисте життя Вагилевича було собою цілою смугою страждань: голоду, холоду і всіляких поневірянь. А була це людина незвичайної на той час обізнаності у слов’янських питаннях,надзвичайно працьовитий і, звісно, простий письменник, без революційних амбіцій. Невдача з першою спробою найбільше зачепила М. Шашкевича, ініціатора всього руху. Хоч його й висвятили, але надали невелику парафію, де він тяжко бідував, помер через сухоти на 32-му році життя (під час хвороби він втратив також зір і слух). Але незважаючи на те, лише він один все витримав до кінця, а його дух залишився й надалі провідною зіркою для народного руху в Галичині. Започаткований ним напрям у руській літературі панував дуже недовго. Навіть найближчі товариші й приятелі померлого покинули його прапор: Вагилевич змушений був віддатись польській літературі, а Головацький змінив свої позиції»
яка доля чекала трійчан?
що вам найбільше закарбувалось в пам’яті з прочитаного?