Прочитайте поезію. Виконайте завдання, подані до поезії
Як близько звідси Веймар гомонів!
А тут – навіки мовкли голоси…
Мене проймає невимовний гнів,
Бо й край мій зветься: Букові ліси.
Давно було це: килим з ніжних трав,
Ліс буковий, так пам’ятний мені…
Хлопчиськом на поляні я лежав,
Пливли біляві хмари в вишині.
О лютий час, що сон дитячий стер
І кожен спомин взяв у колію!..
Коли я чую слово це тепер –
Не можу юність згадувать свою.
Бо в спомини мої вповза кошмар,
Який виймає серце із грудей:
А чи оте біляве пасмо хмар
Було не димом спалених людей?
Переклад Петра Рихла
Автор вірша __________________________________________________________________
Назва поезії __________________________________________________________________
Жанр твору __________________________________________________________________
Тема поезії __________________________________________________________________
Ідея вірша__________________________________________________________
Приклади художніх засобів (випишіть по 2-3 приклади).
Метафори __________________________________________________________________
Епітети __________________________________________________________________
Порівняння __________________________________________________________________
Риторичні питання____________________________________________________________
Ответы
Ответ:
Автор вірша: Олесь Гончар
Назва поезії: "Букові ліси"
Жанр твору: Лірика
Тема поезії: Втрата невинності, втрата дитинства, сприйняття часу і минулого.
Ідея вірша: Поет вражений трагічними подіями минулого, які вплинули на його дитинство і змінили спосіб сприйняття світу.
Приклади художніх засобів:
Метафори:
1. "край мій зветься: Букові ліси" - уособлення рідного краю через назву лісів.
2. "коли я чую слово це тепер – Не можу юність згадувати свою" - слово "це" метафорично представляє втрачену юність.
Епітети:
1. "невимовний гнів" - додає емоційного забарвлення до відчуттів поета.
2. "біляві хмари" - опис хмар як символу невинності.
Порівняння:
1. "край мій зветься: Букові ліси" - порівняння краю з лісами, що акцентує на їх значущості для поета.
2. "Як близько звідси Веймар гомонів! А тут – навіки мовкли голоси…" - порівняння різниці між двома світами, підкреслення віддаленості від дитячих часів.
Риторичні питання:
1. "Було не димом спалених людей?" - риторичне питання, яке ставиться в останньому рядку, підкреслює трагічність подій і робить читача задуматися.