Ответы
Ответ:
Портрет Григорія Сковороди на полотні — це витончений танець кольорів і форм, що розкриває велич і внутрішню глибину великого українського філософа. Його зовнішність вражає своєю неповторністю та виразністю, сповненою душевності та таємничості.
Спостерігаючи за обличчям Сковороди, відразу привертає увагу його глибокий погляд. Очі, які віддзеркалюють нестримну інтелектуальну стихію, мов безмежній океан мудрості та думок. Вони надають його обличчю витонченості та загадковості, а в той же час — невичерпної енергії та життєрадісності.
Обличчя Григорія Сковороди, наче полотно із заплетеними лініями думок та досвіду, вражає складністю своєї структури. Лоб, на якому розгортаються безліч символів та образів, словно відображає безмежність його мислення. Видно, що це обличчя належить людині, яка несе в собі тягар великої історії та глибоких філософських роздумів.
Чоловіча борода та вуса, вплетені в кілька замісловатих завитків, як купина знань та думок, які сяють на фоні його виразного обличчя. Вони, схожі на вічність, таємниче віддзеркалюють його внутрішню свободу та невизнану мудрість.
Одяг Григорія Сковороди, хоч і простий, але органічно вписується в образ великого мислителя. Він надає йому вигляд скромного мудреця, який віддав своє життя прагненню до істини та духовної гармонії.
Портрет Григорія Сковороди на картині Григорія Семенова стає своєрідним вікном у світ його думок та внутрішнього світу. Це не просто зображення зовнішності великого філософа, а справжня ода його внутрішньому світові, яке намагається розкрити та відтворити безмежні простори його душі.
Відповідь:
Біографія Григорія Сковороди стала одним із найпопулярніших на Лівобережній Україні сюжетів, відкритим до розширення все новими й новими леґендарними деталями. Наскрізна ідея культури пізнього бароко – рух через життя до духовної досконалости як вища форма подолання влади світу, подолання рабської психології – знайшла в цій біографії найповніше текстове втілення.
Народився Григорій Сковорода 22 листопада 1722 р. в с. Чорнухи Лубенського полку (тепер районний центр Полтавської области). 1734 р. він став студентом Києво-Могилянської академії.
Перша перерва в його освіті припадає 1741-1744 р. Сковорода був направлений до придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни. Саме втенційні можливості, що їх давала капела для кар’єрного зростання українця в північній столиці. Але це не цікавило Сковороду. Вже 1744 р., коли капела супроводжувала Єлизавету Петрівну в поїздці до Києва, Григорій Сковорода залишився в Києві й продовжив навчання.
Друга перерва в освіті охоплює 1745-1751 рр. Сковорода перебуває тоді в російській дипломатичній місії в Угорщині (м. Токай). Начальником місії був генерал-майор Федір Вишневський, українець за походженням, котрий свого часу привіз до Петербуератора. При місії було збудовано православну церкву. Тут і служив дяком Григорій Сковорода. Згодом на місці дерев΄яної церкви збудували муровану, а на ній встановили меморіяльну дошку. Сковорода відвідав Відень, Буду, Братіславу. Там він зустрічався з ученими, освіченими людьми, напевне, вчив мови.
Після повернення в Україну Григорій Сковорода 1751 р. почав викладати поетику в Переяславській колеґії. Ця колеґія була відкрита 1738 р. Переяславська єпархія очолювалася єпископом Іваном Козловичем, котрий раніше викладав поетику й риторику в Києво-Могригорія Сковороду зі словами: «Не живяше посредѣ дому моєго, творяй гординю». Але ставлення Сковороди до єпископа не було ворожим: згодом він включив до «Саду божественних пісень» твір, присвячений переяславському архиєреєві.
Третя і остаточна перерва (1754), котра завадила закінчити курс богослов’я, – рекомендація київським митрополитом Григорія Сковороди за домашнього вчителя переяславському поміщикові Степанові Томарі. Сковорода працює в с. Ковраї, навчає Василя Толаври Кирила Лящевського. Після повернення він знов опиняється в Ковраях і працює там до 1759 р.
1759 р. Григорій Сковорода переїздить на Слобожанщину. Ці землі в церковно-адміністративному відношенні входили до утвореної на Московському соборі 1667 р. Бєлгородської єпархії. Згодом, 16 жовтня 1799 р., була відкрита архиєрейська кафедра в Харкові. Її предстоятелі до 1846 р. титулувалися «єпископами Слобідсько-Українськими і Харківськими».
Протягом 1759-1760 навч. року Сковорода викладав поетику. Але після пропозиції прийняти монаший постриг він залишив працю.
1761 р. Григорій Сковорода поновлює працю в Харківській колеґії й залишається в ній до 1764 р. Ректор зняв свої вимоги щодо постригу. Крім того, Сковорода познайомився з Михайлом Ковалинським, що вступав до колеґії, і поклав собі за мету виховати його відповідно до своїх педагогічних засад.
Третя спроба викладання в Харківській колеґії припадає на 1768-1769 навч. Рік, коли Сковорода провадить заняття з катехизису. Але цей курс мав надто світський характер, містив загальні етичні міркування й викликав суперечки серед колеґ. Після завершення навчального року Сковорода назавжди залишає колеґію.
Він мандрує по Слобожанщині, зупиняється в Бабаях (священик Яків Правицький), с. Гусинці Куп’янського р-ну (брати Сошальські), Острогозьку (Володимир і Степан Тевяшови), Великому Бурлуці (Яків Донець-Захаржевський), Святогірському, Озерянському Курязькому монастирях.
Як і в збірці «Байки Харківські», автор використовує символічне число 30, що в біблійній традиції позначало повноліття, досконалість. Йосиф став правителем Єгипту в тридцять років (Бут. 41:46), сини Левія допускаються до служіння в скинії завіту з тридцяти років (Чисел 4:3, 23, 30, 35, 39, 43, 47), Давид обійняв царювання в державі Ізраїля в 30 років (2 Царств 5:4), «Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять» (Лк. 3:23).
В основу композиції збірки покладена алегорія, використана в заголовку. Це алегоричний образ саду – один із найпопулярніших у бароковій поетиці. Символіка саду повертає читача до первісної гармонії Творця і Його творіння – людини, видимої природи. «Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утвоотив присутности людини в створеному Богом світі найчастіше втілюється в Христових притчах у сюжетах про сад (виноградник) і покликаних до праці в ньому садівників (виноградарів).
Пояснення: вот так как-то