Question

стих про море на украинском языке.

Answer 1

Літо , пляж і сонце , моря синява Хмари сплели на небі диво - мережива Що для щастя треба ? Чи це не рай ? Якщо випала можливість просто відпочивай
Дно , морський пісочок , хвилі б'ються в груди Я не даремно проробив до моря цей довгий шлях Зрозумів , що порою, мені бракує Море , яхти немов чайки , білий теплохід
Хвилі так пестять , кучері мнучи Море , я не уявляю , як жити без тебе Море буде вічно , нам дарувати любов В такт з тобою б'ється серце , розганяючи кров
Що нас тягне до моря споконвіку Споконвіку ми чуємо моря ніжний поклик Океан безмежний , життя колиска Немов для двох закоханих ніжна постіль
Море ніжно дихає і пестить поглядУвечері воно подарує казковий захід сонця Сонце спати лягати десь у глибиніЩо б вранці до нас з'явитися , як у чарівному сні!
Хвилі так пестять , кучері мнучи Море , я не уявляю , як жити без тебе Море буде вічно , нам дарувати любов В такт з тобою б'ється серце , розганяючи кров Де велика буква - з нового рядка напиши

Answer 2

Казали: Ялта — Криму цвіт, — 
Над нею краще сонце гріє, 
І інше небо, інший світ, 
І дужче листя зеленіє.
Як я спускався з хмар густих 
По жовтих ребрах Чатирдага, 
Здавалась в гранях скель крутих 
Якась невідома повага.
На камінь з камня біг Салгир, 
Вилась гадюкою дорога, 
Де срібний струмінь падав з гір, 
Де сакля виснула убога,
І з неї вибігши на шлях, 
Як неприборкані орлята, 
Лякались коней і в кущах 
Ховались гожі татарчата...
Остався геть надхмарний край — 
Оселя тиші і покою, 
І я спустивсь в зелений рай 
Долин Аутки й Дерикою.
І правда: Ялта — Криму цвіт, —
У ніг її без грані море;
Над нею неба інший світ
І з листом лист не так говоре.
По взбіччях гір і жовтих скель 
Палати в камінь повростали, 
Плющі розкинулись, до стель 
І ґанки стіни понизали, —
Орішник широко повис: 
Черешні з лаврами сплелися; 
Сяга до неба кипарис, 
Гілки маньолій повилися...
Сюди б спішити тільки тим, 
Хто в світі все, що можна, має, 
Але і тут крилом своїм 
Не всіх же доля пригріває:
Я бачу неміч, блідий вид
І щоки, червінем покриті, —
Як є — захід; один захід
І з ним благання — «Жити, жити!»
Так хто ж живіт тут знайде вам,
У кого кров уже не грає?
Ні, мабуть, щастя там,
Де є той край, що нас нема.