Question

Твир роздум.Поразка- це наука, нияка перемога так, не вчить! Допоможить Это зависит от годовой оценки!!!!

Answer 1

«Поразка це наука. Ніяка перемога так не вчить...»

Чи дійсно це так? Питання неоднозначне як саме життя, але ми все-ж спробуємо підійти до нього ближче, і якщо не ввійти до прекрасного замку істини, то принаймні зазирнути туди через напіввідчинені двері з чорного входу.

Насамперед хотів-би зазначити, що поразка завжди вказує на наявність проблеми і спонукає шукати шляхи її вирішення. Так, знаменитий винахідник Томас Едісон, коли йому радили припинити працювати над розробкою електролампочки, вказуючи на безліч невдалих експериментів, відповідав: «Я вже знайшов дуже багато неправильних способів втілити свою ідею в життя, залишилось лише знайти один правильний». Та й взагалі, хто з нас, в ранньому дитинстві навчився ходити, не набивши гулю на лобі, або їздити на велосипеді, не поздиравши коліна й лікті? Ось так протягом всього життя, методом проб і поразок, і формуємо ми свої навики, свій характер, і взагалі себе як особистість, з кожною невдачею позбавляючись від чогось зайвого, подібно як скульптор, відсікаючи від грубого каменя шмоточок за шматочком, перетворює його на прекрасний і витончений витвір мистецтва.

Хотів-би також сказати, що навчання поразки болісне, проте дуже ефективне. Коли люди стають настільки саповпевненими, що не хочуть слухати жодного вчителя, саме поразка може змусити їх зупинитись, задуматись і піти правильним шляхом. Так було з героєм однієї з притч Ісуса Христа, записаної в Святому Письмі. Непутящий молодий юнак, що шукав лише задоволення для себе, забирає у ще живого батька свою долю спадщини і вирушає в далеку країну, аби повністю віддатись розвагам та насолодам. І лише прогулявши все, та залишившись без шматка хліба, він усвідомлює всю підлість свого вчинку і повертається до батька аби попросити прощення.

Попри все вищесказане, кожен з нас може привести чимало прикладів людей, котрих поразка зломала остаточно, і котрі вже так і не змогли піднятись. Виявляється, ця сувора вчителька далеко не завжди дає право на перездачу. Однак, як говорили древні: «Все, що мене не вбило, зробило мене сильнішим». Тому, якою важкою не була б невдача, головне – не занепадати духом, а брати правильні уроки і продовжувати йти в вперед.

Отож, підводячи висновок, скажемо, що поразка – добра наставниця, що терпеливо вказує на наші помилки, і змушує шукати шляхи їх подолання, але не забувайте: часом вона може бут занадто строгою і не завжди дає другий шанс, тож краще брати науку з інших джерел, і не доводити себе до того, щоб виправити могла тільки невдача. Якщо ж ви все таки потрапили до її суворої школи, то візьміть з неї все, що тільки можна, хоча б навіть для того, щоб не потрапляти туди знову.