Question

написать монолог Івана Сірка пожалуйста помогите срочно нада

Answer 1

Підвівся Іскра, полковий обозний, 
син Остряниці Якова, Іван. 

(Загине теж, в бою заживши слави, 
в недовгім часі після Пушкаря, 
вертаючи до попелу Полтави 
з посольства до московського царя) . 

Увесь блідий, аж під очима чорно. 
– Я прошу, люди, вислухать мене. 
Багато слів страшних тут наговорено. 
Ніхто не говорив про головне. 

Я, може, божевільним тут здаюся. 
Ми з вами люди різного коша. 
Ця дівчина не просто так, Маруся. 
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. 

Коли в похід виходила батава, – 
її піснями плакала Полтава. 

Що нам було потрібно на війні? 
Шаблі, знамена і її пісні. 

Звитяги наші, муки і руїни 
безсмертні будуть у її словах. 
Вона ж була як голос України, 
що клекотів у наших корогвах! 

А ви тепер шукаєте їй кару. 
Вона ж стоїть німа од самоти. 
Людей такого рідкісного дару 
хоч трохи, люди, треба берегти! 

Важкий закон. І я його не зрушу. 
До цього болю що іще додам? 
Вона піснями виспівала душу. 
Вона пісні ці залишає нам. 

Ще тільки вирок – і скінчиться справа. 
І славний рід скінчиться – Чураї. 
А як тоді співатиме Полтава? 
Чи сльози не душитимуть її? 

**************************************************************** 
Поднялся Искра, полковой обозный, 
сын Остряницы Якова, Иван. 

(Погибнет тоже, в бою снискав славы, 
в непродолжительном времени после Пушкаря, 
возвращаясь к пеплу Полтавы 
из посольства к московскому царю) . 

Весь бледный, под глазами черно. 
- Я прошу, люди, выслушать меня. 
Много слов страшных здесь наговорено. 
Никто не говорил о главном. 

Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь. 
Мы с вами люди разного коша. 
Эта девушка не просто так, Маруся. 
Это - голос наш. Это - песня. Это - душа. 

Когда в поход выходила батава, - 
ее песнями плакала Полтава. 

Что нам нужно на войне? 
Сабли, знамена и ее песни. 

Победы наши, мучения и руины 
бессмертные будут в ее словах. 
Она была как голос Украины, 
что клокотал у наших знаменах! 

А вы теперь ищете ей наказание. 
Она стоит немая от одиночества. 
Людей такого редкого дара 
хоть немного, люди, надо беречь! 

Тяжелый закон. И я его не сдвину. 
К этой боли что еще добавлю? 
Она песнями распевала душу. 
Она песни эти оставляет нам. 

Еще только приговор - и кончится дело. 
И славный род закончится - Чураи. 
А как тогда петь Полтава? 
Или слезы не душат ее?