Ответы
Ответ дал:
0
Якщо ж людину порівнюють зі свинею, то це - або нехлюй, або негідник. Ну, хіба що любляча мама назве пестливо своє немовля “маленьким пацятком” за кругленькі щічки чи за розхляпану кашу...
- В уявленні українців, як і в багатьох інших народів, свиня - негативний персонаж, - говорить Оксана Левчук, аспірант кафедри української фольклористики ім. Філарета Колесси Національного університету ім. Івана Франка. – Відомий український фразеологізм «підкласти свиню» означає завдати прикрощів, неприємностей, вчинити підступно. Якщо говорити про символіку, свиня - це символ бруду, жадібності, нахабства, впертості, нечистих, гріховних людських бажань і звичок.
Свиня сама винна в тому, що з нею асоціюють такі риси. Бо поводиться так, як... свиня: риє землю, лізе в город, купається в болоті.
- Є багато українських прислів’їв і приказок, які говорять про свиню як символ бруду, - розповідає Оксана Левчук. - Кажуть: брудний, як свиня; свиня, хоч скупається, та знов у болоті валяється; свиня не з’їсть поки не виваляє; у свині своя звичка: як не в реп’яхах, то в болоті. Свиня як символ нахабства, впертості відображена у прислів’ях та приказках: дірка в плоті - свиня лізе; посади свиню за стіл, а вона й ратиці на стіл; свині тільки рило просунути - а там і вся пролізе.
Якщо говорити про християнське уявлення, яке накладається на всю народну творчість, то під його впливом у народі виникла така легенда. За земного життя Ісуса Христа євреї намагалися його випробовувати, вони заховали жінку під корито й казали: «Якщо ти Бог, то скажи, хто там захований». Ісус Христос добре знав, хто там, але відповів, що там свиня. І коли євреї відкинули корито, то звідти вибігла свиня. Ця легенда каже, що відтоді євреї не споживають свинини. І навіть не вимовляють слово «свиня», замінюючи його висловами «ця тварина». За словами Оксани Левчук, про негативне ставлення до свині свідчить євангельська притча про блудного сина. Коли блудний син став свинопасом, до нього ставилися з презирством, бо це вважали найганебнішою працею. А ще у книзі Соломона є порівняння, коли гарну, але не надто розумну жінку порівнюють із свинею, обвішаною золотом.
- У народному уявленні, в казках, легендах чорт виглядає як свиня з малими ріжками і з рудою шерстю, - розповідає фольклорист. - Рудий колір також несе негативне навантаження. Роги, звісно, також. Є таке прислів’я: «Якби свині роги - вона б людей поколола».
Слово “свиня” в українців має багато синонімів із різними відтінками значення. Порося, як будь-яка маленька тваринка, асоціюється з чимось симпатичним. Кабан - праістота, дикий родич свині, кнур - самець свині, свиня, льоха - свиноматка. У дитячому мовленні є пестливе «паця». А якщо розвивати синонімічний ряд, то надибуємо чимало слів з негативним, лайливим значенням - свинюка, свиняка, свинтус, свинота. Свинота чи свинтус – це характеристика для нечепури, свинюка – негідник, невдячна людина. А в деяких діалектах тварину називають чичуга, ринда, роха. Жартівливо кажуть – “безрога”.
Цей негатив в образі ще не означає, що саму тварину українці не шанували. Свиня як господарська тварина несе інше смислове навантаження – в Україні завжди вирощували свиней, до них ставилися уважно, як і до всієї худоби в господарстві. Коли тварина хворіла, до неї кликали бабок, які нашіптували, аби тварина одужала. Були ритуали, коли вперше годували порося після відлучення від матки. Для цього спеціально замішували тісто, випікали три хлібці, і господиня після Служби Божої, натщесерце йшла годувати порося. При цьому примовляла: «Щоб було стільки сала, як панська діжа». Традиційно в нас вирощували свиней світлої масті. Вважалося, чорна чи темношерста свиня матиме темне сало і темне м’ясо.
Свиня заслужила шану за свою плодючість. Символом плодючості вважають переважно дику свиню, яка є також символом самовідданого материнства. У природі дика свиня, яка захищає потомство, – найбільш небезпечний звір. Зображення диких кабанів, вепрів використовували у геральдичній символіці. У лісистій місцевості, де важливе значення мало мисливство, вепри були символами успішного полювання, їх зображали на гербах кланів, родів, навіть князівств.
- Разом із символікою плодючості свиня символізує достаток і українську гостинність, – розповідає пані Оксана. – Традиційно, гостей приймали хлібом-сіллю, частували салом. Дотепер сало вважається традиційним українським національним продуктом. Кажуть, під час татарської навали вороги забирали всі запаси й худобу в селян, щоб прогодувати орду. Усе, крім свиней. І завдяки свиням люди виживали. Тому можна говорити про певне історичне значення свиней для українського народу. Як гуси врятували Рим - свині врятували Україну.
- В уявленні українців, як і в багатьох інших народів, свиня - негативний персонаж, - говорить Оксана Левчук, аспірант кафедри української фольклористики ім. Філарета Колесси Національного університету ім. Івана Франка. – Відомий український фразеологізм «підкласти свиню» означає завдати прикрощів, неприємностей, вчинити підступно. Якщо говорити про символіку, свиня - це символ бруду, жадібності, нахабства, впертості, нечистих, гріховних людських бажань і звичок.
Свиня сама винна в тому, що з нею асоціюють такі риси. Бо поводиться так, як... свиня: риє землю, лізе в город, купається в болоті.
- Є багато українських прислів’їв і приказок, які говорять про свиню як символ бруду, - розповідає Оксана Левчук. - Кажуть: брудний, як свиня; свиня, хоч скупається, та знов у болоті валяється; свиня не з’їсть поки не виваляє; у свині своя звичка: як не в реп’яхах, то в болоті. Свиня як символ нахабства, впертості відображена у прислів’ях та приказках: дірка в плоті - свиня лізе; посади свиню за стіл, а вона й ратиці на стіл; свині тільки рило просунути - а там і вся пролізе.
Якщо говорити про християнське уявлення, яке накладається на всю народну творчість, то під його впливом у народі виникла така легенда. За земного життя Ісуса Христа євреї намагалися його випробовувати, вони заховали жінку під корито й казали: «Якщо ти Бог, то скажи, хто там захований». Ісус Христос добре знав, хто там, але відповів, що там свиня. І коли євреї відкинули корито, то звідти вибігла свиня. Ця легенда каже, що відтоді євреї не споживають свинини. І навіть не вимовляють слово «свиня», замінюючи його висловами «ця тварина». За словами Оксани Левчук, про негативне ставлення до свині свідчить євангельська притча про блудного сина. Коли блудний син став свинопасом, до нього ставилися з презирством, бо це вважали найганебнішою працею. А ще у книзі Соломона є порівняння, коли гарну, але не надто розумну жінку порівнюють із свинею, обвішаною золотом.
- У народному уявленні, в казках, легендах чорт виглядає як свиня з малими ріжками і з рудою шерстю, - розповідає фольклорист. - Рудий колір також несе негативне навантаження. Роги, звісно, також. Є таке прислів’я: «Якби свині роги - вона б людей поколола».
Слово “свиня” в українців має багато синонімів із різними відтінками значення. Порося, як будь-яка маленька тваринка, асоціюється з чимось симпатичним. Кабан - праістота, дикий родич свині, кнур - самець свині, свиня, льоха - свиноматка. У дитячому мовленні є пестливе «паця». А якщо розвивати синонімічний ряд, то надибуємо чимало слів з негативним, лайливим значенням - свинюка, свиняка, свинтус, свинота. Свинота чи свинтус – це характеристика для нечепури, свинюка – негідник, невдячна людина. А в деяких діалектах тварину називають чичуга, ринда, роха. Жартівливо кажуть – “безрога”.
Цей негатив в образі ще не означає, що саму тварину українці не шанували. Свиня як господарська тварина несе інше смислове навантаження – в Україні завжди вирощували свиней, до них ставилися уважно, як і до всієї худоби в господарстві. Коли тварина хворіла, до неї кликали бабок, які нашіптували, аби тварина одужала. Були ритуали, коли вперше годували порося після відлучення від матки. Для цього спеціально замішували тісто, випікали три хлібці, і господиня після Служби Божої, натщесерце йшла годувати порося. При цьому примовляла: «Щоб було стільки сала, як панська діжа». Традиційно в нас вирощували свиней світлої масті. Вважалося, чорна чи темношерста свиня матиме темне сало і темне м’ясо.
Свиня заслужила шану за свою плодючість. Символом плодючості вважають переважно дику свиню, яка є також символом самовідданого материнства. У природі дика свиня, яка захищає потомство, – найбільш небезпечний звір. Зображення диких кабанів, вепрів використовували у геральдичній символіці. У лісистій місцевості, де важливе значення мало мисливство, вепри були символами успішного полювання, їх зображали на гербах кланів, родів, навіть князівств.
- Разом із символікою плодючості свиня символізує достаток і українську гостинність, – розповідає пані Оксана. – Традиційно, гостей приймали хлібом-сіллю, частували салом. Дотепер сало вважається традиційним українським національним продуктом. Кажуть, під час татарської навали вороги забирали всі запаси й худобу в селян, щоб прогодувати орду. Усе, крім свиней. І завдяки свиням люди виживали. Тому можна говорити про певне історичне значення свиней для українського народу. Як гуси врятували Рим - свині врятували Україну.
Вас заинтересует
1 год назад
1 год назад
6 лет назад
9 лет назад
9 лет назад