Question

3 вірша у яких є сполучник

Answer 1

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

***
Опівночі айстри в саду розцвіли… 
Умились росою, вінки одягли, 
І стали рожевого ранку чекать, 
І в райдугу барвів життя убирать… 

І марили айстри в розкішнім півсні 
Про трави шовкові, про сонячні дні, – 
І в мріях ввижалась їм казка ясна, 
Де квіти не в'януть, де вічна весна… 

Так марили айстри в саду восени, 
Так марили айстри і ждали весни… 
А ранок стрівав їх холодним дощем, 
І плакав десь вітер в саду за кущем… 

І вгледіли айстри, що вколо – тюрма… 
І вгледіли айстри, що жити дарма, – 
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх, 
Засяяло сонце над трупами їх!.. 

***

За сонцем хмаронька пливе,

Червоні поли розстилає

І сонце спатоньки зове

У синє море: покриває

Рожевою пеленою,

Мов мати дитину.

Очам любо. Годиночку,

Малую годину

Ніби серце одпочине,

З Богом заговорить...

А туман, неначе ворог,

Закриває море

І хмароньку рожевую,

І тьму за собою

Розстилає туман сивий,

І тьмою німою

Оповиє тобі душу,

Й не знаєш, де дітись,

І ждеш його, того світу,

Мов матері діти.