Ответы
Ответ:
За що мене лопухом прозвали
Якось мама принесла два величезні кавуни. Один вона зразу ж розрізала, а другий сховала в комору.
«Як він може вирости отакий великий? – з подивом думав я. – Такого навіть Андрійко Джміль не виростить».
І тут в моїй голові промайнула думка: «А що, коли прив’язати його хвостиком до рослини в садку і сказати хлопцям, що сам виростив?
Я взяв свого велетня на руки і вибіг у садок. Біля самого тину ріс зелений кущ якогось бур’яну. Листя в нього було таке велике, що під ним і мені самому можна було б від дощу заховатися …
Я обережно поклав кавуна на землю, дістав з кишені зелену ниточку і прив’язав кавунячий хвостик до стебла так, ніби й справді він тут росте. І побіг до школи.
Біля турніка я зустрів хлопців з нашого класу. Вони обступили Андрійка , який щось їм плів про болгарський перець.
– Дрібниці все це, – перебив я, – краще ходімо зі мною, побачите, якого я велетенського кавуна виростив.
Через якусь хвилину ми були вже в садку.
– Ой, який же він великий! – скрикнула Оленка. – І це ти сам виростив?
– Сам, звичайно.
Хлопці обступили кавун з усіх боків і сторопіло мовчали. Кавун справив на них неабияке враження.
Раптом біля нас з’явилася десятикласниця Галя.
– Подивися, якого Яшко кавуна виростив! – скрикнула Оленка.
Я відчув, що серце моє ніби хтось смикає за ниточку.
– Хіба ж на лопухах кавуни ростуть? – посміхнулася Галя. Вона відірвала стебло, за яке тримався хвостик, і показала всім, як він був прикріплений. Всі залилися сміхом.
З тих пір мене прозивають Лопухом.
(245 слів) П. Висікан