Ответы
Відповідь:
Со́лнечная систе́ма — планетная система, включает в себя центральную звезду — Солнце — и все естественные космические объекты, вращающиеся вокруг Солнца. Она сформировалась путём гравитационного сжатия газопылевого облака примерно 4,57 млрд лет назад.
До складу сонячной системі входять планети як: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун та карликові планети...
Пояснення:
ТАК?
Ответ:
Сонячна система складається з центрального тіла - Сонця; 9 планет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон); супутників планет (44); малих планет - астероїдів (їх нараховується близько 50 тис.) та метеорних тіл і комет (близько 900).На поверхні Сонця температура досягає 6000 °С. За такої температури жодна речовина не може існувати у твердому або рідкому стані. Сонце складається із розварених газів. Температура в надрах досягає 20 млн. градусів.
На Сонці достатньо часто спостерігаються серії спалахів. Найпотужніші з них зареєстровано з 6 по 14 березня 1989 року. Сонячні вибухи викликали на Землі настільки потужні магнітні бурі, що полярне сяйво перемістилося далеко на південь. Його могли спостерігати навіть жителі Середземномор'я.
Перша якісна фотографія Сонця була зроблена в Парижі в 1845 році Ж. Б. Л. Фуко та А. І. Фізо. З 1858 року здійснюється регулярне фотографування Сонця.
Вага всіх планет складає близько 0,1% від ваги Сонця.
Середня відстань від Землі до Сонця - 149,6 млн. км. Цей відрізок відомий як астрономічна одиниця, діаметр Сонця укладається в ній 107 разів.
Афелій - точка на орбіті Землі, найвіддаленіша від Сонця (152 млн. км). Перигелій - точка на орбіті Землі, найближча до Сонця (147 млн. км).
Середня щільність Землі 5,5 г/см3, що удвічі більше за щільність граніту.
Земля на відміну від своїх ближніх сусідів - Марсу, Венери, Місяця та Меркурія, має досить сильне магнітне поле. Вісь магнітного поля не співпадає з віссю обертання, відхилення складає 11°.
Один раз на 500 тис. р. магнітне поле змінює свою полярність. У цей час спостерігають масове вимирання біологічних видів.
Ексцентриситет (стиснення) земної орбіти (0,028) визначає коливання надходження сонячної радіації протягом року в інтервалі від 7 до 26%, що впливає на термічні й екологічні умови на Землі.
Швидкість руху вздовж орбіти тим вища, чим меншим є радіус (відстань від Землі до Сонця). Середня орбітальна швидкість Землі становить 29,765 км/с. У перигелії Земля перебуває на початку січня. Отже, в цей час рух по орбіті стає швидшим, тому зимове півріччя в північній півкулі коротше, ніж у південній.
Судячи з того, що рання геологічна історія Місяця відрізняється від земної, очевидно, ця планета захоплена Землею. Можливо, навіть з іншої галактики. Астрономи підрахували, що приблизно 200 млн. років тому супутник знаходився набагато ближче до Землі і що він постійно віддаляється й через пару мільйонів років може залишити нашу орбіту назавжди.
Рівноцінну кількість енергії Сонця, що поступає на Землю можна отримати спалюванням 200 млрд т кам'яного вугілля.
Значення припливів полягає в тому, що через розсіяння енергії Земля втрачає швидкість добового обертання. Щороку ефект сповільнення становить 1/40 000 с. За незалежними дослідженнями; доба 18 млрд. років тому становила 18 год. За рахунок сповільнення добового обертання коріолісова сила зменшується, що впливає на рух повітряних мас і течій. Також змінюється форма Землі.
Припливи постійно пригальмовують добовий рух Землі. Так, 500 млн. років тому доба складалася з 20,8 сучасних годин. Через 100 мли років доба на Землі буде довшою на 28 хв., а через 1 млрд. років - на 4 год. 40 хв.
Діаметр екватора Юпітера становить 142 700 км, що приблизно в 11 разів більше за діаметр Землі.
Объяснение: