Ответы
Ответ:
Прийме́нник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні[джерело?].
Прийменник з іншими частинами мови може вказувати на[джерело?]:
об'єкт дії: подарунок (для кого?) для сестри, писати (про кого?) про брата;
напрямок: їхати (куди?) на море, йти (куди?) до лісу;
місце: росте (де?) біля криниці;
причину: заспівав (з якої причини?) від радості;
мету: зібратися (з якою метою?) для роботи;
час: залишити (на скільки?) до завтра.
Той самий прийменник може виражати різні смислові відношення: росте за хатою (місце) — прийти за годину (час) — купив за гривню (об'єкт).
Те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників: росте біля дороги, росте при дорозі, росте край дороги, росте поблизу дороги.
Прийменники можуть вступати в синонімічні й антонімічні зв'язки: при, біля, поблизу, край, неподалік (синоніми), в — з, під — над (антоніми).