Ответы
Ответ:
Наприкінці XVIII - початку XIX ст. Буковина, як і інші українські землі, що входили до складу Австрійської монархії, пережила період т.зв. першого відродження, ініційованого владою. Процес другого відродження був уже ініційований "знизу" і розпочався в середині XIX ст.
Важливим фактором національного відродження Буковини була зміна її адміністративного статусу. В 1849 р. у зв'язку зі становленням в Австрії конституційного ладу Буковина була відділена від Галичини і набула статус окремого автономного краю. Щоправда, у 1860 р. була знову перетворена на один з округів "Королівства Галіції та Лодомерії" як результат претензій на Буковину галицьких поляків, які контролювали управління краєм. У лютому 1861 р. під тиском буковинської громадськості Буковина повернула собі право окремої коронної землі. За конституційними законами 1867 р. увійшла до австрійської частини імперії. В нижній палаті рейхсрату, палаті депутатів, де знаходилося 353 депутати, вона була представлена в 1873 р. - 9, у 1898 р. - 11 депутатами.
В 60-ті рр. відбулася модернізація політико-адміністративної системи Буковини.
Згідно з крайовим статутом від 1861 р., вищим органом влади був Буковинський сейм. В його компетенцію входили питання регулювання економічної діяльності, фінансів, шкільництва, проблеми громадського життя краю.
Лібералізація суспільно-політичного життя внаслідок конституційних реформ 60-х рр. XIX ст. давала потужний імпульс виникненню і розвиткові процесів культурно-національного відродження на Буковині. Основний закон 1867 р. про загальні права декларував широкі демократичні свободи. Так, ст. 19 Конституції проголошувала: "Усі народи держави рівноправні, і кожний народ має непорушне право зберігати і розвивати свою народність і мову".
Объяснение:
Ответ:В конце XVIII – начале XIX ст. Буковина, как и другие украинские земли, входившие в состав Австрийской монархии, пережила период т.н. первого возрождения, инициированного властями. Процесс другого возрождения был уже инициирован снизу и начался в середине XIX в.
Важным фактором национального возрождения Буковины было изменение ее административного статуса. В 1849 г. в связи со становлением в Австрии конституционного строя Буковина была отделена от Галиции и приобрела статус отдельного автономного края. Правда, в 1860г. была вновь превращена в один из округов "Королевства Галиции и Лодомерии" как результат претензий на Буковину галицких поляков, контролировавших управление краем. В феврале 1861г. под давлением буковинской общественности Буковина вернула себе право отдельной коронной земли. По конституционным законам 1867г. вошла в австрийскую часть империи. В нижней палате рейхсрата, палате депутатов, где находилось 353 депутата, она была представлена в 1873 г. – 9, в 1898г. – 11 депутатами.
В 60-е годы. состоялась модернизация политико-административной системы Буковины.
Согласно краевому уставу от 1861 г., высшим органом власти был Буковинский сейм. В его компетенцию входили вопросы регулирования экономической деятельности, денег, школы, трудности публичной жизни края.
Либерализация общественно-политической жизни в результате конституционных реформ 60-х гг. XIX в. давала мощный импульс возникновению и развитию процессов культурно-национального возрождения в Буковине. Основной закон 1867г. об общих правах декларировал широкие демократические свободы Так, ст. 19 Конституции провозглашала: "Все народы государства равноправны, и каждый народ имеет незыблемое право сохранять и развивать свою народность и язык".
Это перевод на р.я. кому надо
Объяснение: