Ответы
Ответ: Виникнення театру. Одним із найпопулярніших персонажів міфів Стародавньої Греції був Діоніс. Його ще називали Вакхом і Бахусом. Це бог рослинності, родючості, покровитель виноградарства й виноробства, який для давніх греків утілював не тільки силу природи, а радість і повноту буття.
У Стародавній Греції існував культ Діоніса, на його честь відбувалися різноманітні імпровізовані дійства, що супроводжувалися співом, танцями, виступами хору. Ці дійства називали діонісіями (або пристрасті Діоніса) і припадали на цикли землеробства, особливо на весну й осінь, коли приходила пора нового селянського року або збирання плодів. Хор переодягнутих цапоногими сатирами селян славив свого бога й у піснях розповідав про його мандри та пригоди. Спочатку співали тільки вдягнені в козячі шкури хористи, а потім їхній ватажок (корифей) та актор у ролі бога Діоніса вели розмову із хором та один з одним. Діалог між хором і корифеєм був пов’язаний із міфами про Діоніса, але поступово хор став прославляти героїв інших міфів, сюжети яких тлумачили відповідно до потреб суспільства. Поклоніння Діонісові й іншим богам (Корі, Деметрі) на території Стародавньої Греції в VII—VI ст. до н. е. спонукало до виникнення драми як роду літератури й театру. Грецький поет Феспід використав одного актора-декламатора, який вступав у діалог із хором. Пізніше Есхіл додав до хору другого актора-декламатора, а Софокл — третього. Так були закладені засади театру.
Характерні особливості античного театру. Давні греки зводили театри в найкрасивіших місцях. Тоді не було спеціальних приміщень для вистав, але, починаючи з V ст. до н. е., для них стали будувати спеціальні майданчики. Так званий «театр Діоніса» в Афінах був розташований просто неба, на схилі Акрополя (верхня частина міста). Він міг умістити до 17 тисяч глядачів (половина населення Афін того часу). Театр складався з таких основних частин: оркестри (місце перед сценою для гри акторів), де розміщалися хор і жертовник богу Діонісові; театрону (місця для глядачів), де в першому ряду стояло крісло для жерця Діоніса; скени (споруди позаду оркестри), де переодягалися актори; а перед скеною знаходився проскеній — дерев’яний фасад або особлива декоративна стіна. З обох боків проскенія були проходи для публіки. За цією схемою будували давньогрецькі театри.
Театр Діоніса. м. Афіни (Греція). Сучасне фото
П’єси ставили на міфологічні й історичні сюжети. Усі ролі виконували чоловіки, хор теж був виключно чоловічим (від 12 до 15 чоловіків).
Коментарі
Актори виступали в масках і на котурнах (високі відкриті чобітки з м’якої шкіри з товстими підошвами). Котурни давали змогу збільшити зріст актора, зробити його поступ величнішим. А в масках рот був широко відкритий, що створювало ефект рупора. Маски відображали різні людські почуття — жорстокість, радість, горе, біль, їх можна було роздивитися здалеку.
Декорацій тоді ще не було. До речі, жінок не завжди пускали на вистави, а якщо пускали, то вони сиділи окремо від чоловіків. У Стародавній Греції професію актора вважали дуже престижною, бо актор, згідно з уявленнями того часу, прославляв культ богів. Серед драматургів відбувалися змагання, а в процесі визначення переможця враховували думку публіки. Особливою популярністю користувалися Есхіл, Софокл та Евріпід.
Організацію вистав брала на себе держава в особі багатих людей, котрі вважали це своїм громадянським обов’язком. Театральні вистави влаштовували кілька разів на рік, вони могли тривати з ранку до темної ночі. Глядачі збиралися на світанку й протягом дня дивилися три-чотири п’єси.
Крім офіційного, існував також античний народний театр, у якому виступали мандрівні комедіанти, вони розігрували свої дійства (переважно сатиричні) прямо на площах і не завжди в масках.
Основні жанри давньогрецької драми. Основними жанрами давньогрецької драми були трагедія та комедія. Етимологія слова трагедія пов’язана з античними культовими обрядами, сценічними розігруваннями міфу, неодмінним атрибутом яких був цап (з грецьк. tragos — козел).
Першим творцем трагедії вважають письменника з Афін Феспіда. У 534 р. до н. е. під час діонісій була поставлена його трагічна п’єса, у якій, крім хору, виступав актор, котрий робив повідомлення хору, а хор йому відповідав і брав активну участь у розвитку сюжету. Якщо спочатку вистави в античному театрі нагадували перегукування соліста із хором, то Есхіл, увівши другого актора, зробив сюжет трагедії динамічнішим і напруженішим. Згодом у змагання з Есхілом вступив Софокл, котрий хотів захопити глядачів гостротою дії.
Объяснение: