Ответы
Флогістон (грец. φλογιστόν — займистий, горючий) — в уявленнях хіміків XVIII ст. гіпотетична основа горючості, особлива невагома речовина («вогненна субстанція», «вогняна матерія»), що нібито міститься в усіх горючих речовинах і вивільнюється з них при горінні.
Термін введений Йоганном Бехером і Георгом Шталем у 1703 році для пояснення процесів горіння. Флогістон уявляли як невагому рідину, що вилітала з речовини при спалюванні. У той час вважалося, що метал — це сполука «землі» (оксиду металу) із флогістоном, і при горінні метал розкладається на «землю» і флогістон, який змішується з повітрям і не може бути відділений від нього. Збільшення маси металу при згорянні пояснювали від'ємною масою флогістону. Здатність виділяти флогістон з повітря приписували рослинам.
Ответ:
гіпотетична основа горючості, особлива невагома речовина, що нібито міститься в усіх горючих речовинах і вивільнюється з них при горінні.