Ответы
Волинь розташована на перетині торгових шляхів між Заходом і Сходом, що сприяло швидкому її економічному зростанню та розвитку культури. Столицею цих земель було місто Володимир, засноване ВолодимиромСвятославовичем. Він передав управління цим краєм Всеволодові, який був сином Володимира й Рогніди. Місто стало осередком єпископства, добре укріпленим і багатим, у ньому розвивалися різноманітні ремесла, торгівля (особливо із Західною Європою), головним центром розвитку культури в регіоні. У самому місті мешкало багато іноземних купців (німців). Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині переходила із рук у руки. Волинські князі часто долучалися до боротьби за утвердження на київському престолі. Великий вплив на державну політику мали бояри — дружинники князя, які за службу одержували землю і жалування. За службу у князя-правителя одержували земельні володіння у приватну власність та жалування. Волинська земля найдовше перебувала під опікою Києва. Самостійницьку династію започаткував Ізяслав Мстиславович у 1146 році. Утім єдиною державою Волинь не стала, а розпалася на окремі незалежні князівства. Наприкінці XII ст. талановитий волинський князь Роман Мстиславович (онук Ізяслава II) об’єднав Волинське князівство з Галичиною і поклав початок сильної, великої Галицько-Волинської держави.
Висновки
1. М. Грушевський вважав, що Галицьке і Волинське князівства були найбезпосереднішими спадкоємцями політичної та культурної традиції Києва.
2. Простягаючись на західних окраїнах Київської Русі, вони з самого початку стали ареною запеклої боротьби між українцями та поляками.
3. “Коли якась зі старих київських земель і могла кинути виклик зростаючій могутності російського Північного Сходу, тобто Суздалю, Володимиру й ще не опереній Москві, то ними були Галицьке та Волинське князівства на південному заході”.
Наслідки феодальної роздробленості
1. Припинила існування єдина держава східних слов’ян — Київська Русь.
2. Феодальними війнами, усобицями князі спустошували свою землю.
3. Із цього скористалися сусіди:
• із заходу посилилися наскоки поляків, литовців, угрів;
• зі сходу — половців, які здійснювали постійні напади і спустошували землі Київської держави протягом двох століть аж до монголо-татарської навали.
Монголо-татарська навала застала Давньоруську державу роз’єднаною, ослабленою, у міжусобних князівських чварах.