Ответы
Ответ:
ІВАН ВИГОВСЬКИЙ
Рік народження невідомий. Походив із шляхти Овруцького повіту (тепер Житомирщина), вчивсь у Києво-Могилянській колегії, службу почав у Луцьку. У битві під Жовтими Водами був на польському боці, потрапив у полон і перейшов на козацький бік разом зі своїми братами Данилом, Костянтином, Федором та Василем. Став генеральним писарем у Б. Хмельницького, вів дипломатичні зносини гетьмана з іншими державами. 25 жовтня 1657 року обраний гетьманом України, але мусив вести війну із заколотниками Я. Барабашем та М. Пушкарем, розгромив їх улітку 1658 р. Спершу прийнявши російську протекцію, через підступну політику московитян змушений од російського царя відійти і почав упроваджувати в життя ідею Великого князівства Руського в межах Річі Посполитої, що лягла в основу Гадяцького трактату, постановленого 16 вересня 1658 року. У 1659 р. розгромив російське військо під Конотопом. Але нове повстання супроти нього й відступництво ряду полковників змусило його втекти із козацької ради в Германівці в 1659 р.; остаточно його позбавлено гетьманства на раді під Білою Церквою. Дістав від польського короля титула київського воєводи і Барське староство. Як член Львівського братства, був заступником прав українського православного населення. За обвинуваченням в участі у протипольському повстанні на Правобережжі був у березні 1664 р. розстріляний поляками під Корсунем. Іван Виговський — один із найбільших українських державотворців, ідеологів Козацької держави.
ЛИСТ ДО РОСІЙСЬКОГО ЦАРЯ ОЛЕКСІЯ МИХАЙЛОВИЧА
від 17 жовтня 1658 року
За звичайною царською титлою
Іван Виговський, гетьман, із військом вашої царської величності Запорозьким низько до лиця землі чолом б’ємо.
Уже ми неодноразово звіщали, а востаннє із дяком, із Василем Михайловичем, вашій царській величності, що ми жодною мірою присяги та віри нашої вашій царській величності змінювати не мислимо, але цілковито на милість вашої царської величності сподіваємося і в тому всьому покладаємо уповання на Бога. А в теперішньому часі дісталася нам друкована грамота, писана іменем вашої царської величності, в якій з немалим жалем прочитали, що мене визнано за єдиного змінника, нібито я мав змінити присягу вашій царській величності 1, Запорозьке військо на латинську віру переводити, чого по весь той час, відколи перебував під кріпкою рукою вашої царської величності, від мене не виявилося; більше того, кров свою я проливав і здоров’я за достойність вашої царської величності готовий був покладати; так і тепер, не дай того Боже, щоб таке й у помислі моєму мало бути, адже був я завше від предків моїх православним східної церкви сином 2. І хай сам Бог такого судить, котрий мене так перед вашою царською величністю зголошує й порушує тим милість вашої царської величності. А що ми двічі ходили з військами на Задніпря, то там не якусь чинили зміну вашій царській величності, але для присмирення домової сваволі 3, яка чинила людям численні образи, а, присмиривши їх, тоді ж із військами повернулися, ніяких зачіпок із військами вашої царської величності не чинячи і на жодні не наступаючи. Та й під Києвом що сталося 4, те без мого учинилося відома; й указу на те від мене не було, щоб війною йти, тільки задля переговорів. А коли хто в тому виявиться винуватий, то ваша царська величність, приславши когось, звели звідати кожного такого, щоб учинити справедливість, а раті своєї царської величності не зволь посилати для більшого розору українських міст, бо ми рук на вашу царську величність підіймати не гадаємо, але вірою та правдою, за нашою присягою, хочемо служити тобі, великому государю царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержцю, вашій царській величності, і чекатимемо указу від вашої царської величності на місці, в Чигирині. А коли, за зголошенням брехливих людей, не викажеш, ваша царська величносте, своєї милості до нас і ратям своїм накажеш на нас наступати, то з того всі іншовірні втішаться, а багато хто іншої держави шукатиме, чого як собі не бажаємо, так і вашій величності низько до чола землі б’ємо, не бажаючи кровопролиття поміж православними християнами 5. Тож ударуй нас своєю, царської величності, швидкою грамотою, щоб ми були обнадіяні милістю вашої царської величності. А з цією нашою грамотою відпустили ми піддячого Якова Портомойна 6 з товаришами та й своїх швидких послів до вашої царської величності із оголошенням вірного й невинного підданства нашого. З тим бажаючи бачити вашу царську величність довголітньо на пресвітлих престолах, підданство своє під ноги вашій царській величності піддаю, слізно б’ючи чолом вашій царській величності, щоб ти мене, котрого Бог від рук лядських оборонив, не передавав до рук таких, але милість мені, вірному підданому, виказав.
Дано в Чигирині, дня 17 жовтня, 1658.
Вашій пресвітлій царській величності найнижчі слуги та вірні піддані
Іван Виговський, гетьман, із військом вашої царської величності Запорозьким