Ответы
Ответ:
Объяснение:
ПРИГОДИ ТОМА СОЙЄРА
Розділ перший
Том грається, воює, ховається
— Томе!
Ніякої відповіді.
— Томе!
Ніякої відповіді.
— І де дівся цей хлопець, хотіла б я знати… Томе!
Старенька зсунула окуляри на кінчик носа і оглянула кімнату поверх окулярів; потім вона підняла окуляри на лоба і глянула з-під них. Вона майже ніколи не дивилася крізь окуляри, шукаючи таку дрібницю, як хлопця. Адже ці окуляри були її парадним убранням, гордістю її серця і надівались вони для краси, а не для звичайних потреб; вона могла дивитися з таким самим успіхом і крізь пічні заслінки. На хвилинку вона розгубилась, а потім сказала не дуже сердито, але досить голосно, щоб меблі могли її почути:
— Ну, присягаюся, якщо я спіймаю тебе, я…
Вона не закінчила, бо саме в цей час нахилилась і почала штурхати щіткою під ліжком, переводячи подих після кожного руху. Але з-під ліжка вона не витягла нічого, крім кішки.
— От препоганий хлопчисько! Ніколи ще не бачила такого!
Старенька підійшла до відчинених дверей і, ставши на порозі, пильно вдивлялася в свій город — помідори, які заросли бур՚янами. Тома там не було. Тоді вона підвищила голос так, щоб його було чути якнайдалі, і гукнула:
— Ге-ей, Томе!
Легенький шелест почувся ззаду. Вона обернулась і тієї ж миті схопила за підтяжки хлопчика, що збирався втекти.
— Ну, от! Мені слід було б зазирнути до цієї комори! Що ти там робив?
— Нічого.
— Нічого? Подивись на свої руки, подивись на свій рот. Що це таке?
— Не знаю, тітко!