Ответы
єгиптяни вітали його як визволителя. Македонське Птолемейське царство, яким правили наступники Александра, мало в своїй основі єгипетську модель, а новою столицею стала Александрія. Місто стало вітриною могутності та престижу елліністичного правління, навчальним і культурним центром, зосередженим навколо знаменитої Александрійської бібліотеки[58]. Александрійський маяк освітлював шлях численним кораблям, які вели торгівлю через місто, адже Птолемеї зробили своїм пріоритетом торгівлю та прибуткові підприємства, наприклад, виробництво папірусу[59].
Елліністична культура не витіснила тубільну єгипетську культуру, бо Птолемеї підтримували старовинні традиції, прагнучи здобути відданість населення. Вони будували нові храми в єгипетському стилі, підтримували традиційні культи й зображували себе фараонами. Деякі традиції злилися, утворивши синкретичні грецько-єгипетські божества, наприклад, Серапіс, а класичні зразки грецької скульптури вплинули на традиційні єгипетські мотиви. Попри намагання задобрити єгиптян, перед Птолемеями постали виклики тубільних повстань, гірких сімейних чвар і потужного юрмища Олександрії, яке утворилося після смерті Птолемея IV[60]. Оскільки Рим спирався переважно на імпорт зерна з Єгипту, то римляни виявляли значний інтерес до політичної ситуації в країні. Безперервні єгипетські повстання, амбітні політики та могутні супротивники з Близького Сходу вивели ситуацію з рівноваги, що змусило Рим надіслати війська й зробити країну провінцією своєї імперії[61].