Ответы
Ответ:
Га́лицькі кня́зі — у Х — XIV століттях монархи Галицького князівства. Першими удільними князями були представники руського роду Ростиславичів з династії Рюриковичів (1084—1199). У період міжусобиць 1205—1245 років галицькими землями правили представники різних гілок Рюриковичів, а також Арпади, і один боярин. У середині ХІІІ століття їх змінили волинські Романовичі, які інкорпорували Галичину до складу Руського королівства, й носили титул галицьких князів (1238—1340). Після вигасання дому Романовичів Галицька земля була захоплена польським королем Казимиром ІІІ (1349). Правителі Польщі претендували на всю спадщину Руського королівства й носили титул «дідичів», «господарів» або «королів Русі». Галицьке князівство було скасоване 1387 року. 1434 року на базі Галицької землі постало польське Руське воєводство. Польські монархи залишалися титулярними «князями Руськими» до XVIII століття.
Ответ
Галицько Волинська держава за нащадків Данила Галицького.
Після смерті князя Данила в 1264 р. його владу успадкували брат Василько Романович, який продовжив князювати на Волині, та троє синів Данила – Лев, Шварно і Мстислав. Лев успадкував Перемишльське князівство і Львів, Шварно володів Галицьким, Холмським, Дорогичинським князівствами та частиною колишніх корінних земель Великого князівства Литовського, а Мстислав отримав Луцьк і Берестя (нині м. Брест у Білорусі).
Литовська політика князів Лева і Шварно.
Син Данила Галицького Шварно мав великий вплив на внутрішньолитовську політичну ситуацію. Великий Литовський князь Войшелк, син Миндовга, визнав свою залежність від Василька Романовича та у 1268 р. віддав владу над Литвою Шварну Даниловичу, а сам пішов у монастир.
Діючи спільно з литовцями проти поляків, галицько-волинські князі увійшли в зіткнення з Польщею, яке завершилося після серії битв укладанням вигідного для Галицько-Волинської держави миру. У цей час утворилася сприятлива ситуація для України, за якої створювалася можливість для об’єднання сил Галицько-Волинської держави та Литви й підкорених Литвою слов’янських земель з метою звільнення території України від монголо-татарського іга, під зверхністю галицько-волинських князів.
Тим часом князь Лев Данилович, розчарований тим, що Войшелк віддав владу над Литвою не йому, а його братові Шварнові, а також помщаючись за минулі набіги литовців на слов’янські землі, ініціював розправу над Войшелком.
Після цього Шварно вступив у володіння всім Великим князівством Литовським. Але галицько-волинський князь недовго правив Литвою, оскільки невдовзі помер, не залишивши спадкоємців престолу. Після його смерті вплив на литовські землі галицькі князі втратили.
Волинське князівство
Після смерті Василька Романовича у 1271 р. на Волині утвердився його син Володимир Василькович (1271-1288 рр.) Освідчений, добрий розумний правитель. Дав про розвиток економіки, ремесел, уникав воєн із сусідами, займався розудовою міст, монастирів. Опікувався писемністю, культурою. Єдність Галицько-Волинської держави трималася на родинних зв’язках князів та на визнанні пріоритетності галицького престолу.
Объяснение: