Ответы
Відповідь:
Карпатська Україна стала завершенням процесу, що тривав від закінчення Першої світової війни до 1939 року
Пояснення:
– Я відштовхнусь від назви – це регіон, який має багато назв. Іван Ольбрахт написав, що це край без назви. Насправді це край з багатьма назвами. Протягом історії те, що тепер ми називаємо Закарпаттям, мало багато назв, залежно від того, в яке державне утворення входило – чи це була Угорська Русь, чи Рутенія в складі Австро-Угорщини, чи потім Підкарпатська Русь в складі Чехословаччини, чи Карпатська Україна – невеличкий проміжок часу, 1938-1939 роки, потім вона була знову повернута як Підкарпатська територія в складі Угорського королівства, і потім Закарпатська область України в складі Радянського Союзу. Це була дискусія про те, з якого боку ти дивишся на цей регіон: чи з одного боку Карпат, чи з іншого. Ця назва виходила з історичних, етнічних реалій.
Цей край, на подив, є дуже мозаїчним. Статистично тут більшість становлять русини-українці. Але, поряд з цим, великі громади мали представники інших національних меншин (етнічних та релігійних) – угорці, євреї, німці, словаки, роми та інші національності. Там зараз фіксують до сотні національних меншин.
– Територіально Закарпаття – теж неоднорідний регіон. Є гірські райони, є низинні території.
– Так, це українська Швейцарія. Якщо подивимося географічно, воно нагадує структуру Швейцарії: дві третини вкрито горами, третина – низовина, це створює свої реалії. Але, що цікаво, цей регіон створив свій мультикультурний простір. Ми можемо дискутувати, наскільки він був інклюзивним, толерантним, це сучасні терміни. Але джерела фіксують, що співжиття громад відбувалося на хорошому рівні – це й економічна співпраця, і соціальна.
Не було великого розшарування. Наприклад, серед євреїв: були ті, що працювали корчмарями-підприємцями, були ті, що працювали на землі разом з селянами. Це і створювало уявлення про спільний простір, такий Вавилон в Карпатах. Це теж пов’язано з моментом виживання в Карпатах – воно потребувало спільних, колективних зусиль, і тут не брався до уваги етнічний чи релігійний чинник.
Процеси національної поляризації виникають вже у міжвоєнний період, напередодні Другої світової війни, коли відбувається зростання національного чинника і радикалізація політики.
– А як взагалі українське питання стало можливим політично у цьому Вавилоні? Бо ще один міф: Закарпаття – дуже відсталий край з точки зору політики, національної ідентифікації, у порівнянні з Галичиною
– За етапом розвитку національного руху Закарпаття відставало на 20-30 років від решти територій України. Навіть назва, яка закріпилася і довгий час тут була в міжвоєнний період, фіксує, наскільки складними були ці процеси. Але вони стали можливими саме в міжвоєнний період, в умовах демократично-ліберальної Чехословаччини, коли відбувається формування громадського сектора, була свобода вираження політичних думок, і це створило умови для розвитку українського національного руху поряд з іншими рухами, які на той час існували.
Але українське питання тут виникає в цікавому міжнародному контексті. Це пов'язано з вдаваними планами Гітлера щодо створення Великої України, і це підсилювало міжнародну увагу до регіону в цей період. Можемо говорити, що це один з віхових етапів інтернаціоналізації українського питання в міжвоєнній Європі.
Українське питання було найбільшим невирішеним національним питанням у міжвоєнній Європі, і події Карпатської України поставили його на порядок денний. Оскільки йшлося про невеличкий клаптик землі, який, як написали французькі журналісти, є “найменшою державою з найбільшими претензіями у світі”. Тобто держава, яка претендувала на територію, в десятки разів більшу за її територію, оскільки йшлося саме про українське питання, український чинник.
І цей чинник пов'язаний з формуванням української автономії 26 жовтня 1938 року, коли був призначений отець Августин Волошин, авторитетний лідер українського руху на Закарпатті. І цей етап дав поштовх до домислів, що Карпатська Україна стане плацдармом для Гітлера у створенні Великої України, яка буде включати українські землі в Польщі, Румунії, в Радянському Союзі.