Ответы
Відповідь:
Підкреслюю і одразу замінюю в тексті на загальновживані слова (виділю курсивом):
– Овва! Он ми якої! – наїжачився хлопець. – Так, украв. Сорі, сорі, сорі! (Вибач, вибач, вибач!) Легко тобі, чистенькій, судити. А врубайся (зрозумій) в мою ситуейшен (мою ситуацію)! Прикинь (уяви): бабки (гроші) у мене – є! Якого дідька красти? А тягне мене! Щось наче вело за тобою, коли – пам'ятаєш? – гуляла зі своєю малявкою (дитиною, молодшим братиком). Щось підбивало підглянути, як ти зняла коралі й поклала до кишені. Потім, уже біля твоєї нори…(будинку) Ти до малявки сю-сю (воркуєш, говориш), щось там упало в тебе, а я – до коралів. Уже на таких штуках руку набив! Ти ще тоді мене засікла (помітила), вловлюєш (розумієш)? Ну, думаю, гайки (кінець, все), застукала (помітила, побачила)! Аж ні: ти хоч би хни!
– Але ж продавати?!.
Вадим нервово розкурив цигарку.
– Облом (не з руки, лінь, неприємно) же тобі його вертати! Думаєш, легко було? Ще невідомо, хто більше страждав! Он і морозиво тоді в парку… Чому хотів тобі купити? Якби отут, – показав на серце, – не пекло, і не подумав би! Не я краду – прокляття моє краде! Тобі одній, прикинь (уяви, повір), звірився! І бабки (гроші) чесно віддав би, та, як на зло, всі у ділі. Може, колись…
Слова, які вживає Вадим, називають сленгом, також він вживає жаргонні слова.
Авторка використовує їх з такою метою, щоб підкреслити те, що хлопця аж ніяк не можна назвати ввічливим, культурним. Він більше скидається на хлопця, який входить до певних неформальних угрупувань, досить часто з кримінальним підтекстом.
Якщо заміннити сленгові і жаргонні слова, то втрачається яскравість образу Вадима. Тане його ореол хлопця-мажора, модного, крутого, впевненого у собі.
Пояснення: