Написати міні-твір «За що ми повинні бути вдячними матерям?» використовуючи мотиви з творів Тараса Шевченка ("Катерина" або "Наймичка"). 10-12 речень
Ответы
Ответ:
Основним джерелом Шевченкового профетизму була Біблія.
У поетичному прозріванні суспільних катаклізмів, майбутнього
суспільства гуманізму, правди й волі він спирався насамперед на
книги старозавітних пророків, Псалтир і Євангелію. Не раз поставав
в іпостасі гнівного старозавітного пророка ("Чигрине, Чигрине",
"Кавказ", "І мертвим, і живим", "Холодний Яр", "Давидові псалми",
"Як умру, то поховайте"), зображав біблійних пророків ("Царі",
"Пророк", "Саул"). Під впливом читання на засланні Святого Письма
у його позасланчій поезії посилюються пророчі інтонації,
з'являються вірші, прямо побудовані на главах із книг пророків:
"Подражаніє 11 псалму", "Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)", "Подражаніє
Ієзекіїлю. Глава 19", "Осія. Глава XIV. Подражаніє". Названі
"наслідування" створені упродовж одного року (1859), а наступного
року пророчі, переважно міленарні, візії виявнюються у нових
поезіях, які, хоча й не є біблійними переспівами, усе-таки зберігають
зв'язок із біблійними образами та мотивами: "Молитва", "Світе
ясний! Світе тихий!", "І Архімед, і Галілей", "Хоча лежачого й не
б'ють", "І тут, і всюди – скрізь погано", "О люди! люди небораки!",
"Бували войни й військовії свари". На означення пророка Шевченко
вживав синонімічні слова: пророк, провозвіститель, прозорливець.
У поетичному профетизмі Шевченко йшов і від фольклорних
уявлень, притім фольклорна інтертекстуальність виявлялася у його
поетичній футурології до арешту та в перших роках заслання
(відгомони середньовічного міфу про сплячих до пори до часу
окремих героїв або війська у віршах "Чигрине, Чигрине" і "Буває, в
неволі іноді згадаю"). Від народних вірувань походить і мотив
віщування у Шевченковій поезії.
Одним з істотних джерел топіки пророцтва (віщування) в
новоєвропейських літературах була антична міфологія та постале
на її основі античне красне письменство. Проте Шевченко в
розбудові свого поетичного профетизму оминув античний досвід –
певно, тому, що не мав схильності до язичницької віри в
невідворотні події, що конче мають статися в житті окремих людей
та людських спільнот і відкриваються ясновидцям, зокрема через
виконання магічних дій.
Образ автора-поета як національного пророка й апостола. У
Біблії (переважно Старому Завіті) під пророком розуміють, по-перше,
провидців, які провіщають майбутнє, а по-друге – проповідників, які
сповіщають людям слова повчання, напучення і втіхи, за навіянням
Святого Духа. Часто старозавітний пророк – це також скорботний
співець, який оплакує нещастя співвітчизників, пристрасний і грізний
викривач беззаконня, неправедної поведінки людей, їхніх гріхів, а
звідси і провісник небесної кари за них.
Объяснение: