Ответы
Українці вдячні всім героям Азовсталі, що тримали оборону міста Маріуполь та всієї України. Ми знаємо деяких захисників Маріуполя і дивуємося їхній силі духу. Адже навіть під ворожими обстрілами вони знаходили час співати українські пісні.Саме через мелодійний спів Україна дізналася про Пташку з Азовсталі — Катерину.У вересні російські пропагандисти оприлюднили відео допиту нашої Пташки. Так ми дізналися, що дівчина жива і перебуває у полоні ворога.
Катя трималася мужньо, навіть намагалася жартувати. Сказала, що шкодує тільки про те, що на одному з відео дозволила собі лайку. За це вибачається перед власною мамою. А якби знову опинилась перед вибором, не замислюючись рушила б до Маріуполя — рятувати людей.
І, зрештою, в ніч на 22 вересня стало відомо, що Пташку з Азовсталі, Дениса (Редіса) Прокопенка, Сергія Волинського, Святослава (Калину) Паламара і ще багатьох азовців звільнили з полону! Загалом йдеться про 215 наших героїв, серед яких 188 — захисники Азовсталі.
Їй 21 рік, вона — парамедик із Тернополя. Дівчина за фахом акторка, займалася волонтерською діяльністю, а після медичних курсів як медик-волонтер допомагала цивільним і військових людям на Сході України.
Згодом, у листопаді 2021 року, Катерина приєдналась до волонтерського медичного батальйону Госпітальєри.
З перших днів повномасштабного наступу Росії на Україну дівчина приїхала до госпіталя в Маріуполі, щоб рятувати людей. Шпиталь розбомбили, тож Катерина з іншими парамедиками потрапила на завод Азовсталь.
Мама Пташки Світлана розповіла про свою доньку і сказала, що мала з нею зв’язок до 19 травня.
Мати згадує, що шість років тому дівчина взяла участь у конкурсі малюнків. На своїй картині вона зобразила пташку, український тризуб і калину. Відтоді її й почали називати Пташка.
За словами Світлани, Катерина хотіла привернути увагу до поранених цивільних та військових своїми піснями в укритті Азовсталі. Її голос заворожив тисячі людей. Мама дівчини й досі переслухує її спів на відео.
— Катруся ще навіть не вміла добре балакати, а вже вміла співати. Коли була малесенька, ми лягали спати, я їй співала українські пісні. Оскільки швидко в селі втомлюєшся, то я скоріше засинала за неї. Але Катя мене будила, щоб я доспівувала, — згадує мама.
Вона розповіла, що дівчина пішла до музичної школи на вокал, проте цього було замало, тож за пів року пішла ще й вчитися грати на бандурі.
Після дев’ятого класу вступила у Тернопільське музичне училище імені Соломії Крушельницької, що пізніше перейменували в мистецький коледж, який закінчила на відмінно. Їй було 18 років у 2019-му, коли поїхала в Київ. Звісно, я хвилювалась, але вона на вступні іспити їхала сама, на екзамени — сама, самостійна дівчинка. І я їй казала, що у житті слід добиватись усе самій, — розповідає мама про доньку.
Кілька років дівчина займалася волонтерством, навідувала дитячі будинки. А потім вирішила стати медиком-добровольцем. Також дівчина любила їздити на мотоциклі.
— Вона мені сказала, що проходить медичні курси. Я запитала для чого. Катруся відповіла, що працює в мотошколі, хтось може впасти, покалічитись, треба вміти надати медичну допомогу, — розповідає Світлана.
Згодом Катерина пройшла медичні курси двічі й стала медиком-добровольцем у Донецькій області, у складі Госпітальєрів.
— У неї був свій екіпаж, і вони надавали медичну допомогу військовим, цивільним на Донеччині.
Вона контракт не підписувала на військову службу, вона — доброволець, — каже пані Світлана. З перших днів повномасштабного вторгнення Катерина приїхала до Маріуполя, де надавала допомогу пораненим людям.
Світлана розповідає, що на початку березня дізналася, що донька в Маріуполі. Згадує, що зазвичай Катерина усе розповідала їй та радилася, проте у цьому випадку, напевно, оберігала її.
Одного разу Світлані подзвонили й сказали, що Катерина у полоні. Проте коли дівчина про це дізналася, то записала коротке відео, на якому було зрозуміло, що це не так.
Ще одним шоком для матері стало, коли в мережі поширилася новина про смерть Катерини.
— Я не повірила, почала шукати, хто поширив, і цей пост було видалено. Багато людей прочитали неправдиву інформацію, мені почали надсилати співчуття. Я вдячна людям за турботу і співчуття, але потрібно знати правду. Коли донька довідалась про це, то надіслала мені голосове повідомлення.
Зв’язок з нею був дуже поганий, та й вона не мала часу. Коли у нас була можливість довгої розмови, а це було багато хвилин, вона розповідала, що має багато роботи, адже там багато мирних людей, — каже Світлана.
Зв’язок з нею був дуже поганий, та й вона не мала часу. Коли у нас була можливість довгої розмови, а це було багато хвилин, вона розповідала, що має багато роботи, адже там багато мирних людей, — каже Світлана.
Жінка зі сльозами згадує: одного разу, коли мама запитала в доньки, чи вона щось їла, почула у відповідь, що тільки шматочок бородинського хліба.
Як добре, мамо, що ти навчила нас любити хліб, — сказала Катерина Світлані.