Ответы
Відповідь:Нора - особистість чи "лялька"?
Нора - один з найвідоміших образів в історії драматургії. Як жінка, яка стала символом свого часу, вона часто розглядається як персонаж, що відображає стереотипи жіночого поведінки в минулому столітті. Проте, чи правильно оцінювати Нору тільки з цієї точки зору?
На мою думку, Нора - це складна особистість, що переживає значні зміни в ході драматичного розвитку подій в п'єсі Ібсена "Ляльковий будинок". На початку вистави вона здається дитином, яка живе у своєму світі, де діють виключно стереотипи чоловічого і жіночого поведінки. Вона бачить своє місце в житті як вдячну дружину і матір, яка підкорюється своєму чоловікові і має бути йому вірною.
Однак, подальші події роблять Нору більш свідомою і самостійною. Вона розуміє, що не є "лялькою" в руках свого чоловіка, а повноцінною особистістю, яка має право на свої думки, почуття та вибори. Вона здатна зробити важливе рішення - покинути свою родину і шукати свій шлях у житті. Це рішення не тільки підкреслює її силу, але й ставить її на рівень з іншими героїнями, які борються за своє місце у світі.
Таким чином, можна стверджувати, що Нора - це не "лялька", а складна і змінна особистість, яка навчилася боротися за свої права та відстоювати свої інтереси. Її образ є доказом того, що жінки можуть бути сильними.
Ответ:
Объяснение:Поема Шота Руставелі “Витязь в тигровій шкурі” – найвидатніша пам’ятка грузинської літератури доби Середньовіччя. Учені вважають, що вона була створена наприкінці ХІІ – початку ХІІІ століття за часів правління цариці Тамари, “золотого періоду” в історії Грузії. Поема відбиває типові риси середньовічного епосу, але й відзначається глибоким гуманістичним пафосом.
Гуманізм поеми проявляється уже в обраному сюжеті. Цар Аравії Ростеван – у похилому віці, та він не має спадкоємця. На престол він ставить свою дочку, розумну і гарну Тінатін, яка кохає славного лицаря-полководця Автанділа. Одного разу Автанділ і Ростеван під час полювання зустріли витязя у тигровій шкурі, вони спробували заговорити з ним, та даремно, витязь безслідно зник. Смуток таємничого лицаря не дає спокою Ростевану, і Тінатін, щоб заспокоїти батька, доручає своєму обранцю Автанділу розкрити таємницю витязя. Автанділ охоче погоджується виконати доручення цариці. Пошуки тривають довго, і нарешті у гірській печері він знаходить загадкового витязя на ім’я Таріел, який розповідає свою сумну історію. Таріел – нащадок царського роду, воєначальник індійського царя, палко закоханий у царівну Нестан-Даріджан. Доля не сприяла закоханим: цар вирішив віддати Нестан-Даріджан заміж за хорезмського царевича, ще й оголошує його своїм спадкоємцем. Таріел обурюється, він не тільки кохає царівну, а й має право на царську спадщину. Нестан умовляє Таріела вбити суперника й захопити владу, її звинувачують у зраді і в коханні до зрадника та суворо карають: після жорстоких побоїв царівну таємно вивозять з Індії. Таріел кидається на пошуки коханої, та марно. Втративши будь-яку надію, він залишає рідну країну, сам себе прирікає до самотності й оселяється у печері, де його і знаходить Автанділ. Вони стають побратимами і разом вирушають на пошуки Нестан – Даріджан. Герої знаходять царівну у недоступній фортеці, визволяють її і повертаються у рідні краї. Дві закоханих пари грають весілля в один день.