Ми живемо у великому Місті. Ми це я, мама і тато. Я дуже люблю свою родину. Тато у мене працює інженером на заводі, мама- науковець, а я... Я звичайний учень п'ятого класу звичайної міської гімназії. А ще в селі живуть мої дідусь і бабуся, яких дуже люблю і з нетерпінням чекаю поїздки до них, бо в їхній оселі проживає ще один мешканець - величезний собака Дік. З ним товаришуємо давно, ще з мого дитинства. Я не раз просив своїх батьків, щоб купили мені собаку, але мама була категоричною: Ніяких тварин у квартирі!
Після її слів я завжди дуже засмучувався, навіть тихенько плакав у кімнаті, але ніщо не могло змінити маминого ставлення до перебування хоч якоїсь тваринки у нашій квартирі. Тато лише зітхав. Я відчував, що він міг би стати моїм союзником, але ж мама була проти!
Сонечко збудило мене своїми променями, та я не поспішав вставати з ліжка. Сьогодні у мене день народження, і можна ще трішки поніжитися. Я прислухався. Чомусь напрочуд тихо було у квартирі: не метушилася мама на кухні, тата теж не було чути. От тільки... Тільки якесь незрозуміле шарудіння у коридорі. Я тихенько відчинив двері, і до моїх ніг прикотилося маленьке цуценя. А з кухні з посмішками дивилися на мене мої батьки. Я схопив цуценя на руки і від радості не знав, чи сміятися, чи плакати. Оце подарунок!
Зробіть усний переказ
Ответы
Ответ:
Привіт! я живу у великому Місті.Я, мама і тато, тут все зрозуміл. Я дуже люблю свою родину. Тато у мене працює інженером на заводі, мама- науковець, а я звичайний учень п'ятого класу звичайної школи.до речі в селі живуть мої дідусь і бабуся, яких дуже люблю і дуже чекаю поїздки до них, бо в їхньому селі проживає ще один мешканець - величезний собака його зватимуть Дік. Ми з ним знайомі давно, ще з мого дитинства. Я не раз просив своїх батьків, щоб купили мені собаку, але мама була проти: Ніяких тварин у квартирі!
Після її слів я завжди дуже засмучувався,але ніщо не могло змінити маминого ставлення до хоч якоїсь тваринки у нашій квартирі. Тато лише зітхав. Я відчував, що він міг би стати моїм союзником, але ж мама була проти!
Сонечко збудило мене своїми променями, та я не поспішав вставати з ліжка,бо сьогодні у мене день народження, і можна ще трішки поспати. Я прислухався. Чомусь булло тихо у квартирі: не метушилася мама на кухні, тата теж не було чути.Мене це здивувало. От тільки... Тільки якесь незрозумілий шум у коридорі. Я тихенько відчинив двері, і до моїх ніг прикотилося маленьке цуценя. А з кухні з посмішками дивилися на мене мої батьки. Я схопив цуценя на руки і від радості не знав,чи сміятися,чи плакати від радості. Оце подарунок на день народження!