Ответы
Ответ:
Октавіан Август був першим імператором Стародавнього Риму. Август прийшов до влади після вбивства Юлія Цезаря в 44 році до нашої ери. У 27 році до нашої ери Август «відновив» республіку Рим, хоча сам зберіг всю реальну владу як принцепс, або «перший громадянин» Риму. Август зберігав цей титул до своєї смерті в 14 році нашої ери. Сьогодні його пам'ятають як одного з великих адміністративних геніїв західної історії. Октавіан Август провів ряд успішних реформ, серед який були і військові, спрямовані на посилення армії.
У часи ІІ тріумвірату воїни служили не менше 10 років у різних військових кампаніях. Август врахував сучасні тенденції та провів ряд військових реформ, які завершили реорганізацію римської армії на професійних началах.[1]. Армія стала регулярною[2]. Тепер армія комплектувалась на основі добровільного найму громадян, які були зобов'язані служити 20-25 років. За службу кожен воїн отримував регулярну плату у розмірі 225 денаріїв, а також грошові премії за відмінну службу та перемоги. Вступаючи на службу воїн присягав на вірність імператору. Перебуваючи на служби воїн не мав права заводити сім'ю, жив у військовому таборі та займався військовими навчаннями. Воїн отримував статус ветерана, коли у віці 35-40 років йшов у відставку, а також земельну ділянку на декілька десятків югерів. Основою армійської організації був легіон, який нараховував у середньому близько 5 тисяч воїнів. Основою легіону була піхота, невелика кількість легкоозброєних воїнів та загін вершників. У кожному легіоні був певний набір метальної та осадної зброї та саперні підрозділи. Кожному легіону надавалось приблизно такої ж кількості об'єднання союзників, сформованих з провінційних жителів, які не мали прав римських громадян. У складі союзницьких об'єднань переважали кінні підрозділи, які доповнювали легіону важкоозброєну піхоту. Разом із допоміжними частинами легіон став нараховувати близько 10 тисяч воїнів. Керував легіоном імператорський легат у званні пропретора, до вищого командування легіону відносились військові трибуни і префекти, які керували когортами, до середнього відносились центуріони, що керували маніпулами й центуріями. Плата вищого та середнього командування у декілька разів перевищувала плату звичайних легіонерів. Плата допоміжних частин навпаки, була вдвічі менша за легіонерську, але після служби ці воїни могли розраховувати на отримання прав римських громадян. Загальний склад римської польової армії закріплений наприкінці правління Августа складав 25 легіонів, тобто приблизно 250 тис. воїнів, враховуючи допоміжні частини.
Паралельно з остаточним оформленням регулярної армії йшло створення постійного флоту. Воєнно-морський флот не був головною частиною збройних сил та виконував охоронну функцію[4]. Хоча в епоху Імперії не було жодної морської битви (битва при Акції виявилася останньою), інтереси безпеки внутрішніх морських шляхів вимагали утримання на Середземному морі кількох ескадр. Такі ескадри стояли в Мізені, Равенні та Олександрії. Крім того, тривалі військові операції на Рейні та Дунаї викликали необхідність створення на цих водних шляхах річкових флотилій. Особистий склад флоту, зазвичай, вербувався з вільнонароджених провінціалів, хоча у складі деяких ескадр було багато рабів, захоплених Августом у Секста Помпея.