6. Змушену еміграцію на Американський континент галицькі українці сприймали як трагедію, як крайній вчинок, що звичайно не виключав смерть, а лише давав мож ливiсть її трішки віддалити. Про це з болем писав видатний західноукраїнський новеліст Василь Стефаник. Один із його героїв, вирушаючи в подорож за океан, прощався з односельцями словами: «Підемо світами й розвіємось на смарість, як лист по полю». Доведіть, що такі песимістичні настрої українців-емігрантів мали підстави. У чому, по-вашому, найбільша трагедія для вимушених емігрантів? Срочно!
Ответы
Ответ:
Галицькі українці були змушені емігрувати на Американський континент через політичні, економічні та соціальні обставини, такі як насильницьке приєднання Галичини до Австро-Угорської імперії, репресії проти української культури, знищення національних шкіл та спроби русифікації. Також, економічна ситуація в регіоні була дуже складною, земельні реформи та інші реформи не приносили очікуваного результату, а національні меншості були дискриміновані в доступі до робочих місць та зарплат.
Для вимушених емігрантів найбільшою трагедією була втрата батьківщини, рідної землі та культури. Вони залишали своїх батьків, друзів та рідних, і більшість з них ніколи не повернулися назад. Також, еміграція забрала з них все, що вони мали: рідний край, рідну мову, звичаї та традиції. Однак, еміграція також дала їм можливість знайти роботу, вступити до вищих навчальних закладів, досліджувати нові культури та мови, і створити нове життя в іншій країні.
Такі песимістичні настрої українців-емігрантів мали підстави, оскільки вони втратили свої корені та були змушені адаптуватися до нових умов життя в іншій країні. Багато з них були змушені працювати в низькооплачуваних роботах, а їхні права та свободи були обмежені через становище емігрантів.