Хвора Н., 48 років, продавчиня. Доставлена до психіатричного стаціонару у зв'язку зі спробою самогубства. У відділенні самотня, сидить в кутку палати, опустивши голову. На обличчі застиг напружено-тужливий вираз. Відмовляється від їжі: «Нема чого мене годувати, не заслужила. Від держави гроші отримувала, а з роботою не справлялася!». На запитання відповідає із затримкою, односкладово, таким тихим голосом, що часто доводиться її перепитувати. Факт спроби самоповішання не заперечує, але вважає, що врятували її марно: «Таким як я не місце на землі. Краще я сама це зроблю, ніж чекатиму суду людського». Впевнена в тому, що оточуючі дивляться на неї з презирством, бо вона «погана людина», її чекає смертна кара за скоєні злочини. Згадує, що багато років тому вона працювала продавчинею у кіоску і незаконно торгувала горілкою на розлив, забираючи собі порожні пляшки. Багато років не згадувала про це, але тепер зрозуміла, що ніщо не забуте. На питання, що стосуються її життя, сім'ї хвора відповідати відмовляється: «Ні до чого все це!». Хворою себе не вважає. «Я здорова, випишіть мене, навіщо я тут займаю місце? ... Мені не лікуватися потрібно, а піти в поліцію».
Визначте подальшу тактику ведення пацієнтки - чи потрібно її виписувати за вимогою або продовжити лікування? Поясніть чому? Які симптоми говорять про тяжкість психічного стану?
Ответы
Ответ:
З опису стану хворої Н. можна зрозуміти, що вона має депресивний розлад на тлі стану соціальної дезадаптації. Хвора має низьку самооцінку, відчуття вини та безнадії, схильність до самогубства, відмову від їжі та спілкування, знижену моторну активність, втрату інтересу до світу зовнішніх подій. Відмова від розмови про своє життя та сім'ю може бути пов'язана з почуттям вини та страхом перед відкриттям своїх таємниць.
У зв'язку з цим, подальша тактика ведення пацієнтки повинна бути спрямована на продовження лікування, оскільки хвора потребує комплексної допомоги з боку фахівців з психічного здоров'я, щоб вийти з депресивного стану та повернутися до звичного способу життя. Важливо врахувати, що хвора сама не може розібратися зі своїми проблемами та не може приймати об'єктивні рішення, тому виписувати її за вимогою не можна. Крім того, необхідно встановити довіру між лікарем та пацієнтом, дати можливість хворій висловити свої почуття та переживання, сприяти поступовому зняттю стигми і страхів, що виникли внаслідок злочинів у минулому.
Також необхідно враховувати можливість повторної спроби самогубства та забезпечити постійний нагляд за хворою. Найкращим варіантом буде надання хворій відповідної психотерапевтичної допомоги, яка може допомогти їй пережити складний період та знайти шлях
Объяснение: