• Предмет: Литература
  • Автор: eduardprihodko741
  • Вопрос задан 4 месяца назад

допоможіть зробити все що на фотках будь ласка дам 50 балів

Приложения:

Ответы

Ответ дал: lilwwiinqq
0
1.
2. А
3. А
4. В
5. То було дитинство, пахло молоком та конюшиною
6. 1.Б, 2.А, 3.Д, 4. В
7. гумор
8. Відповідь:Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини - неординарноі, особливої…. Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів.
Шептало знає про свою неординарність, він памʼятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків - норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь
часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору.
Одначе це прагнення викликане не бажанням стати частиною колективного
цілого. Зовсім навпаки. Шептала гнітить
принизлива робота колгоспних коней,
йому огидне відчуття пітних тіл табуна, який женуть на водопій навіть не до річки, а до колодязного корита (і цим автор теж підкреслює обмеженість світу, що визначає Шепталове життя).
Володимир Дрозд ніби запитує свого персонажа, чи зможе він усе життя отак ходити позаду конюха, щоб не бігти серед спітнілих кінських тіл, останнім
пити з корита скаламучену воду, щоб
уникнути штовханини натовпу. І читач незабаром отримує відповідь: білий кінь показує свій норов і втікає в луки. Тут він відчуває себе вільним, як давні його предки - дикі коні. Шептало пасеться, лежить на траві, купається в річці.
Змивши з себе сірий бруд, він стає білосніжним і, вражений, стоїть над водою. Власне відображення у воді стає ніби поясненням того, чому конюх дозволив собі ударити білого коня: забруднившись, Шептало став сірим (тобто пересічним, таким, як усі).
Усвідомлення своєї неповторності дозволяє Шепталові пробачити Степана і навіть сумувати за ним. Повертаючись до колгоспної конюшні, білий кінь викачується в багні, щоб на ранок знову стати сірим, але глибоко в свідомості Шептала пульсує думка, що він особливий, і нікому його не зломити,
доки в ньому живе таке
самовизначення, але серед натовпу
краще все ж таки залишати сірим, щоб
не мозолити зайвий раз око.
Таким чином, автор створює досить
поетичний образ коня (читай:
особистості), який прагне свободи, але залишається в неволі, хоче самовиразитися, але, скутий сірим буденним життям, залишається серед натовпу, дозволивши собі лише один день вільного життя.
9. Персоніфікація: день заходив за гори; почали сповзатися сутінки, припадають до землі; світло відступало, спорхувало вгору й відлітало в височінь.
Порівняння: сутінки, наче половці.
Епітети: незнана височінь.
Пояснення:
Роль художніх засобів - надати твору яскравість, підсилити емоційний вплив, привернути увагу читача і слухача до висловів. Художні засоби допомагають автору створити художній образ, а читачу поринути в світ художнього
твору, розкрити авторский задум.
10. 3. Галя. Хитра жінка, яка може обвести
навколо пальця будь-кого,як от було з
Вітьком та Петром. Це підтверджує, що вона кмітлива. Галя соромлива, тому що не хотіла розповідати про своє вміння свистіти.
Вас заинтересует