ЦЕ СРОЧНО ДОПОМОЖІТЬ БУДЬЛАСКА!!!!!!!!!!!!наперед дякую Дайте відповіді на запитання: 1. Проаналізуйте, які осоливості розвитку українського суспільства у 1920-х роках призвели до стрімкого піднесення української культури в названий період. 2. Визначте, які досягнення українських митців дають право вважати їх революціонерами культури? 3. Поміркуйте, які засоби міг використати тоталітарний режим для контролю культурного життя та з чим це було пов'язано? 4. Чи ви погоджуєтесь з думкою письменниці Оксани Забужко, яка вважає, що репресії 1930-х рр. відкинули суспільство назад не лише в культурному, але й в загальнолюдському відношенні? Доведіть свою думку.
Ответы
Культурний розвиток України у 1920-і роки один з разючих феноменів української історії. Країна, що пережила найважчу війну, вимушена відновлювати абсолютно зруйновану економіку, яка втратила багатьох видатних вчених, письменників (загибель, еміграція), переживає справжній культурний злет, як висловився історик О.Субтельний, «багатогранний спалах творчої енергії». Цей факт визнається не тільки прихильниками, але і критиками радянської влади. Справа в тому, що революція привела в рух різні соціальні сили, дала відчуття свободи, створення нового, незвіданого. Серед майстрів культури були і гарячі прихильники нової влади, і аполітичні люди, і противники більшовизму, які в розвиткові національної культури вбачали певну альтернативу незалежності, що не здійснилася. В умовах непу, внутрішньопартійної боротьби допускалися елементи демократії. Уперше за довгі роки українська культура отримала державну підтримку. Негативне ставлення до радянської влади, до її політики спричинило значну еміграцію діячів літератури і мистецтва (В.Винниченка, С.Черкасенка, Т.Шаповала, Д.Донцова, М.Садовського, О.Олеся). Твори письменників-емігрантів донедавна замовчувалися або спотворювалися, вони були огульно зараховані до буржуазно-націоналістичних, контрреволюційних.
Більшовики належним чином врахували величезний потяг народних мас до культури і постаралися вигідно для себе використати його. Вони розуміли, що культура може стати важливим чинником у політичній боротьбі. Щоб керувати діями сотень тисяч озброєних людей, треба було передусім впливати на їхню свідомість. Тому у поширенні здобутків загальнолюдської культури більшовики робили наголос на ідеологічних аспектах. Пов'язуючи ідеологію і культуру, вони обирали найкоротший шлях для зміцнення своєї влади.