Виписати ключові фрази, які вказують на мету організації чи політичних діячів.
Із маніфесту Головної української ради (3 серпня 1914 р.)
«Ідучи війною на австро-угорську монархію, Росія грозить загином
також українському національному життю, яке найшло охорону в
конституційнім ладі австрійської держави. Побіда росії мала би принести
українському народові австро-угорської монархії те саме ярмо, в якім стогне
30 мільйонів українського народу в Російській імперії. І тому дорога наша
ясна... Теперішня хвиля кличе український нарід стати однодушно проти
царської імперії, при тій державі, в якій українське національне життя
знайшло свободу розвитку.Побіда австро-угорської монархії буде нашою
побідою. І чим більше буде пораженіє Росії, тим швидче виб’є година
визволення України.Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної
України!»
Із «Нашої платформи» Союзу визволення України (жовтень 1914 р.)
«Об’єктивна історична конечність вимагає, аби між Західною Європою
і Москівщиною повстала самостійна українська держава. Потрібне се для
осягнення і утревалення європейської рівноваги, є се в інтересі народів
Австро-Угорської держави, а передовсім в інтересі німецького народу в обох
цісарствах, а для українського народу було б се здійсненнєм вікових його
мрій і зусиль.Національно-політичною платформою Союзу є державна
самостійність України».
Зі статті С. Петлюри «Війна і українці»
«Українці не піддадуться провокаційним впливам і виконають свій
обов’язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця і не тільки на полі бою.
Але й як громадяни-обивателі, що повинні... сприяти успішному виконанню
російською армією виїмково відповідального завдання, що випало на її долю.
Якщо в найбільш критичні дні проби народи Росії виконують свої обов’язки
у відношенні до неї, то у свідомість суспільства і його керівних сил повинна
просякти думка про надання цим народам і відповідних прав. У цьому
відношенні можна завважити вже сприятливі симптоми. Логіка речей
промовляє за те, що зміна відношення до інородців торкнеться також і
українців, і в перспективах розв’язання національного питання в Росії і
українське питання теж буде поставлене на денний порядок.
Москва, липня 30 дня 1914 року».
Ответы
З маніфесту Головної української ради (3 серпня 1914 р.):
Загроза для українського національного життя від Росії.
Побіда Росії призведе до ярма для українського народу.
Побіда австро-угорської монархії як побіда для України.
Визволення України на руїнах царської імперії.
З "Нашої платформи" Союзу визволення України (жовтень 1914 р.):
Потреба у самостійній українській державі.
Самостійність України для досягнення європейської рівноваги.
Інтереси народів Австро-Угорської держави в обох цісарствах.
Державна самостійність України як національно-політична платформа.
Зі статті С. Петлюри "Війна і українці":
Українці готові виконувати свій обов'язок громадян Росії.
Підтримка російської армії в її завданнях.
Зміна відношення до інородців і можливість розв'язання національного питання в Росії.
Логіка розвитку подій вказує на поставлення українського питання на денний порядок.
За ключовими фразами можна виокремити мету організації чи політичних діячів в кожному з цих текстів:
З маніфесту Головної української ради (3 серпня 1914 р.):
Мета: Захист і збереження українського національного життя в умовах війни, збереження конституційного ладу Австро-Угорської монархії, використовуючи можливість військового конфлікту між Росією і Австро-Угорською монархією.
З "Нашої платформи" Союзу визволення України (жовтень 1914 р.):
Мета: Створення самостійної української держави як об'єктивної історичної необхідності, з метою досягнення європейської рівноваги, інтересів народів Австро-Угорської монархії і німецького народу, а також втілення вікових мрій українського народу.
Зі статті С. Петлюри «Війна і українці»:
Мета: Підтримка Російської імперії у важкий час війни та виконання обов'язків громадян Росії, в тому числі і як громадян-обивателів, з метою сприяння успішному виконанню завдань російською армією. Водночас, виявлення надії на зміну ставлення до інородців в Росії та висунення ідеї щодо постановки національного і українського питань на денний порядок.