Ответы
Ответ: Народився 1740 року у селі Івківці на Чигиринщині, а за деякими данними в с. Медведівка.
З 13 років, після смерті батька, пішов на Запорозьку Січ, де був приписаний до Тимошівського куреня. З 1762 року працював на рибних промислах на Дніпрі. Наймитував в Очакові. В 1767 році став послушником Мотронинського монастиря, що на Черкащині.
Залізняк мав розвинену політичну самосвідомість і загострене почуття соціальної справедливості. Тому його не залишили байдужим різке посилення релігійних переслідувань православного населення, репресії та загострення соціальної обстановки на Правобережній Україні, спричинені діяльністю учасників Барської конфедерації (являла собою опозиційний рух частини польської шляхти проти короля, в якому вбачали російську маріонетку).
У той час Правобережна Україна належала Польщі. Тут і розгорілося народне повстання, учасники якого називали себе гайдамаками. Участь у ньому взяли не тільки селяни, міська біднота, незаможні запорізькі козаки, але й польські селяни. Оскільки більшість повстанців було озброєне тільки холодною зброєю і часто загостреними кілками, повстання гайдамаків на дніпровському правобережжі отримало в історії назву Коліївщина. А учасників народного бунту називали «коліями».
Причиною повстання стало ставлення польського панства, насамперед учасників Барської конфедерації, до православного, підневільного населенню Польщі. Католицька шляхта презирливо називала людей православної віри дисидентами.
Повстання почалося в травні 1768 року в південній частині Київського воєводства і дуже швидко поширилося на значну територію. Коліївщина спочатку носила релігійний характер, але швидко набула зовсім інший, антифеодальний відтінок. І очолив її колишній запорізький козак та монастирський послушник Максим Залізняк. Повстанська рада проголосила М. Залізняка гетьманом і князем Смілянським, а сам він заявив про відновлення Гетьманщини. На землях, охоплених повстанням, почали запроваджуватися елементи козацького адміністративного устрою. Чутки про успіхи М. Залізняка сприяли блискавичному поширенню гайдамацького руху по території України, й незабаром він охопив Київське і Брацлавське воєводства. На початку липня тут діяло близько 30 гайдамацьких загонів. На той час Барську конфедерацію було розгромлено, і гайдамаки як військова сила були вже не потрібні російському урядові, який надав допомогу польській армії у придушенні повстання.
Для арешту М. Залізняка до Умані було послано військо на чолі з полковником Гур’євим. 27 червня росіяни оточили табір гайдамаків, у якому на той час перебувало близько тисячі вояків. Вважаючи російське військо своїм союзником, вони не чинили опору під час арешту. 8 липня 1768 р. М. Залізняка разом із 73 гайдамаками, які вважалися царськими підданими, було ув’язнено в Києво-Печерській фортеці. Наприкінці липня їх засудили до побиття батогами, таврування, виривання ніздрів і довічного заслання до Нерчинських копалень.
1 листопада 1768 року дорогою до Білгороду Залізняк разом з близько півсотнею ув’язнених роззброїли конвой і втекли, однак невдовзі були спіймані і відправлені на каторгу, де, ймовірно, і помер видатний ватажок. За деякими даними Залізняк утік з каторги і взяв участь у селянській війні під проводом О. Пугачова.
Объяснение: