Підтвердіть фактами або спростуйте
слушність твердження історика. «Динаміка
селянського руху віддзеркалювала зростання
активності народних мас. Проте ця активність
не набула організованих форм, була локальною,
не мала чіткого антисамодержавного
спрямування. За цих обставин селянський
рух був скоріше одним з проявів кризи
у суспільстві, ніж реальною силою,
здатною вивести суспільство зі скрутного
становища» (О. Бойко).
Ответы
Відповідь:
Я вважаю, що твердження історика О. Бойко не відповідає дійсності і потребує спростування. Селянський рух в Україні 1917-1921 років був не просто проявом кризи, а реальною силою, яка впливала на хід історичних подій і боролася за свої інтереси. Ось деякі факти, які підтверджують цю думку:
• Селянський рух мав організовані форми, такі як селянські ради, земельні комітети, повстанські загони, революційні комітети, селянські конгреси, селянська федерація тощо. Ці організації виконували функції місцевої влади, забезпечували селян землею, зброєю, продовольством, захищали їх від агресорів, координували дії з іншими силами.
• Селянський рух не був локальним, а охоплював усю територію України, включаючи Галичину, Буковину, Закарпаття, Крим, Північний Кавказ. Селяни вступали в контакт і співпрацю з іншими національними і соціальними рухами, такими як УНР, Директорія, Червона армія, анархісти, есери, українські націоналісти, польські повстанці, кубанські козаки тощо.
• Селянський рух мав чітке антисамодержавне спрямування, оскільки виступав проти будь-якої форми державного тиску, який порушував селянську свободу і автономію. Селяни боролися проти царизму, гетьманату, німецької окупації, денікінізму, петлюрізму, більшовизму, польського панування, румунської анексії тощо. Селяни вимагали від держави визнання їхніх прав на землю, самоврядування, культурну і національну самобутність.
Таким чином, селянський рух в Україні 1917-1921 років був важливим фактором української революції, який виявляв високу організованість, масштабність і політичну свідомість. Цей рух не можна зводити до кризового явища, а слід розглядати як активний суб'єкт історичного процесу.