Ответы
Ответ:
Праворуч від річки розкинулись поля, а за ними — село Мар'янівка.
На околиці села стояла батьківська кузня. Нею гордився увесь ковальський рід. Коли перебіжиш через сад і ступиш на стежку, відразу чуєш гупання молота і спів молотка.
Ті звуки здавались такими природними, як шум вітру. Заглянувши у кузню, відразу бачиш вогник і батьківські мозолисті руки.
На ковадлі — великий шмат розпеченого металу. Молот лупить по ньому, мне, плавить і не дає застигнути. Молоток часто перескакує з ковадла на сліпуче залізо. Потім залізне вариво набуває форми і пірнає у відро з водою. Згодом, скупавшись у відрі, виринає сокирою або рогачем, плугом або кочергою.
Найсильніше враження справляють все ж таки іскри. Дивлячись на них, можна уявити батька справжнім володарем вогню. Недарма наші прадіди вважали ковалів магами і чарівниками.
Батько зауважує мене, підморгує, але від праці не відривається. А я сідаю у кутку і мрію, як колись сам буду приборкувати розм'якле від вогню залізо.