Ответы
Цитатна характеристика поета
– Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний.
– Хоч не був він теж поганий,— От собі — людина божа!
– Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати.
– І не був поет самотнім,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні — слова вислухати.
– Теє слово всім давало То розвагу, то пораду.
– Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний.
– Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю…
– Не турбуйтесь за мене, папе, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане!
– Та й сам я Не люблю за панами жарту…
– Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море, То є багатство — панство І розкішне, і просторе При всьому цьому багатстві Я щасливий завжди й вільний.
– Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці.
– Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину.
– Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі.
Цитатна характеристика Бертольда
– Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже!
– Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!
– Та який ти з біса мудрий — …— ще ні разу Я таких, як ти, не бачив.
– Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий.
– Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний.
– Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини…
– Прощавай, дружино люба, Всі розкоші, всі вигоди! Все те треба проміняти На далекії походи.
– О, тепер було у нього Срібла, золота багато!
– Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку.
– Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний.
– Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана.
– Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.
– Почалися нескінченні Мита, панщина, податки. Граф поставив на дорогах Скрізь застави та рогатки.
– Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю.
– Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди.
– Що се, що? — кричав Бертольдо,— Гей, ловіть співця, в’яжіте! У тюрму його в кайдани! Та скоріш, скоріш біжите!
– Я його (поета) талан співацький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю.
– Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине!